Юнак запитав мудреця: “Чому люди відвідують святі місця? Адже Бог є всюди, і не обов’язково шукати Його десь далеко.”
Мудрець нічого не відповів, він витягнув журнал і показав обкладинку, на якій яскраво виднілось вогняне полум’я. Вказавши пальцем, запитав: “Що це?”
Учень, не задумуючись, спокійно відповів: “Це вогонь”.
Мудрець, усміхаючись, простягнув журнал: “Ну то зігрійся від цього вогню?”
Юнак не зрозумів. Але, роздумавши якусь мить, його очі заяснілись і він відповів: “Це не вогонь! Це тільки зображення вогню”.
Тоді учитель попросив закрити очі і вони підійшли до чогось теплого, що тріщало та видавало запах паленого.
Тихий голос запитав: “Де ти є? І що є біля тебе?”
Цього разу юнак вже був більш обережніший і розважливо почав говорити: “Не знаю, де я є. Не знаю, що є біля мене. Вірю, що це вогонь, який мені дає тепло”.
Старець нічого не відповів.
Вони стояли обоє, закривши очі. Полум’я освітлювало час від часу їхні обличчя і обдаровувало теплом. Учень і учитель відчували цілим своїм єством присутність тепла. Їм було добре.
За якийсь час мудрець зробив крок назад, поклав руку на плече учня, даючи знати, що потрібно вже йти. Вони віддалялись, а обличчя далі відчувало теплоту.
На землі є особливі місця, особливої присутності Бога. Перебуваючи в освячених місцях, вистачає просто бути і дозволити Божій благодаті огріти тебе теплом благословення.
Коли ти відчуєш на собі цю Благодать, то тоді лише один спогад про той час відновить у тобі відчуття Божої присутності.
Юнак повернувся додому, роздягнувся і витягнув якийсь папірець. Це був той самий малюнок вогню. Звичайно папір не віддавав тепло, але спогади про ту хвилину, про те місце, про ту істину огріли серце юнака із середини…
– Коли стане холодно, знову повернуся…
В Турині зберігається Плащаниця. Згідно передання саме цим полотном було покрито Тіло Христа. У кафедральному храмі виставлена копія, яку можна побачити і навіть доторкнутися до неї. Подібні копії є по цілому світі. Сам оригінал закритий у скрині і схований від людського ока. Паломник, котрий приходить до цього святого місця, нічого не бачить. Йому і не потрібно бачити, щоб задовільнити цікавість. Йому потрібно побути біля плащаниці. Він вірою бачить більше. Бачить себе і в Божій присутності.
Перебуваючи у святих місцях Божої благодаті, не в одного перемінилось серце, не в одного змінилось життя … як це і сталось в багатьох невіруючих науковців, що досліджували святиню і торкались її.
