Який найкращий дарунок для Марії?

Коли ми йдемо на день народження до близької людини, ми завжди замислюємося: «А що ж подарувати?» Дехто запитує напряму, дехто намагається вгадати, що саме принесе радість. Ми вітаємо, висловлюємо побажання, шукаємо найкращий дарунок, щоб сказати людині найважливіше: «Дякую, що ти є. Твоє життя — це цінність для мене».

Сьогодні ми зібралися на спільну молитву і Божественну Літургію, щоб відзначити день народження Пресвятої Богородиці. І мимоволі виникає те саме людське запитання: а який дарунок ми, земні і немічні, можемо принести Такій Матері?Що можемо подарувати Тій, яка дарувала світові самого Спасителя?

У Святому Письмі ми знаходимо відповідь, промовлену Нею сама в духовній радості: «Бо віднині облажатимуть мене всі роди».

Найкращий подарунок для будь-якої матері — це можливість виявити своє материнство. Мати щаслива тоді, коли діти приходять до неї, коли приносять свої тривоги, свою любов, свої прохання і свою вдячність.
Найкращий наш дарунок для Богородиці – це дозволити Їй бути нашою Матір’ю.
Це наша щира молитва, це наше звернення до Її покрову та опіки. І в цьому є Божа воля.

Бог не просто кличе нас до вічного життя – Він створює умови для нашого спасіння.

Марія стала Тією, через Яку ці умови здійснилися в історії людства. Дарувавши світові Христа, Вона відкрила нам дорогу до вічності.

Тому сьогодні, коли ми єднаємося коло Євхаристійної Чаші, ми складаємо Їй найвеличнішу шану. Бо вшановуючи Її Сина – ми вшановуємо Її. Віддаючи все життя Христу, як молимось в Літургії: ” Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіми святими пом’янувши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.”— ми даруємо Богородиці найбільшу радість, яка тільки може линути з землі до Царства Небесного.

Наша сьогоднішня молитва неха стане тим щирим дарунком, який принесе втіху Матері Божій, а нам усім — Її заступництво та благословення.

Амінь.

Наближався день народження матері, і маленький хлопчик уже кілька днів ходив сам не свій. Він усе міркував, чим би тішити маму, що такого особливого їй подарувати.

Увечері, перед самим святом, він прийшов до неї, сів поруч і тихо, з дитячою турботою спитав:

– Мамо, а що б ти хотіла отримати на свій день народження? Який дарунок для тебе буде бажаним?

Мама ніжно всміхнулася, погладила сина по голові й спокійно відповіла:

– А я вже маю свій дарунок, синку. Бог подарував мені його, і це дарунок на все моє життя.

Хлопчина замовк, задумався й почав уважно розглядати кімнанту довкола. Він подивився на полиці, на вікна, заглянув на кухню, ще раз роздивився кутки кімнати… Але так і не побачив нічого нового чи незвичного в хаті. А мама загадково усміхалась.

– А де ж він, мамо? – здивовано перепитав він, з здивуванням дивлячись їй у вічі.

Мати глянула на нього з невимовною любов’ю й ніжно мовила:

– Тут. Просто переді мною.

Хлопчик ще більше здивувався. Його оченята широко відкрилися. Ще мить і зʼявилась світла усмішка. Його обличчя буквально засяяло.

– То це я?! – вигукнув він. – Я – твій дарунок? Для тебе?

Мати пригорнула його до серця й тихо відповіла:

– Так, мій синку. Ти дарунок для мене.

Наступного дня син від самого ранку клопотався. Він вдягнув свою найкращу, святкову сорочку, чекав гостей і щоразу, коли хтось стукав у двері, першим біг відчиняти.

Коли всі зібралися за великим святковим столом, пролунали перші привітання і всі сіли за стіл. Та замість того, щоб бігти гратися чи сідати між однолітками, хлопчик підійшов до матері. Він мовчки сів поруч із нею на стілець, міцно-міцно обняв її за шию, прихилився до щоки й тихо, так, щоб чула тільки вона одна, прошепотів:

– Мамо… я твій дарунок.

Мати затамувала подих. Серед усього того святкового шуму ці кілька слів пролунали для неї голосніше й тепліше за всі урочисті побажання.

Вона поцілувала сина в чоло, обняла у відповідь і зрозуміла, що жоден подарунок у світі не зможе зрівнятися з цим відчуттям: бути матірʼю і бачити щире дитяче щастя.

Минули місяці і в день народження сина мама почула слова з дитячих уст:

– Ти є для мене даром!