Одного вечора, під час сімейної прогулянки, батько, емоційно піднесений, зробив своїм синам несподівану обіцянку:
— Я вам обом куплю морозиво!
Діти зраділи. Але батько продовжив:
— Тобі, — звернувся він до старшого, — три. А тобі, — до молодшого, — два.
Неважко було помітити, як змінилися емоції дітей. Старший зрадів ще більше, а молодший опустив очі і задумався.
Інтрига не залишила байдужими й маму та старшу сестричку.
Тишу нарешті перервав молодший син. Він підійшов до старшого братика і запитав:
— А чому тобі аж три, а мені — два морозива?
Старший спокійно відповів:
— Ну, я ж старший. Мені має бути більше.
— Але це несправедливо, — схлипнув молодший.
— Ні, чому несправедливо?
Старший брат усміхнувся і сказав:
— Дивись. Я матиму три. Одне залишу собі, а двома поділюся з татом і сестричкою. А ти своїми можеш поділитися з мамою. І тоді всім вистачить і кожен буде мати по морозиву!
Молодший брат неочікувано скрикнув від радості: Вав!
Коли всі сиділи на лавці й їли морозиво, діти бавилися між собою, а мама, схилившись до свого чоловіка, тихо промовила:
— я пишаюсь тобою і дякую Богу за тебе. Ти своїм вчинком нагадав мені нашого Творця. Він дає кожній людині дари хоч і не порівну, але кожному достатньо. Достатньо не тільки для себе, але й для того, щоб мати чим поділитися з іншими.
І, можливо, саме в цьому є одна з таємниць Божих дарів: Бог не завжди дає нам однаково, але завжди дає можливість любити.
Чоловік поглянув у небеса і сказав: – а як по-іншому? Пригадуєш як повчав Ісус? Будьте милосердні, як Отець наш милосерний!
Бо те, що в наших руках здається «більше» або «менше», у Божому задумі може стати достатнім для того, щоб через нас отримав свою частку хтось інший.
Бог сотворив нас не самодостатніми, а взаємно доповнюючими