Дати початок життя – це дуже важливо, але бути далі тою, котра підтримує життя – це друга велика відповідальність. Вони між собою є дуже пов’язані і не можуть бути одна без одної.
У цей особливий день Материнства хочу звернути увагу на “Хресне батьківство”, котре приходить із духовним народження дитини у часі святого Хрещення. Хресні батьки тримають дитину на руках і свідчать своєю присутністю, що це нове створіння буде мати підтримку у своєму духовному житті.
Хресні батьки – це не якісь другі батьки для дитини, а це основні відповідальні за перші кроки духовного життя маленького християнина. Тому, подарунки на День народження не є настільки важливі, як духовна підтримка. Хресні батьки мають навчити молитись, ходити до церкви, вірити в Бога, мають передати дитині основи духовного життя. Ця наука має передаватися усним повчанням і прикладом життя.
Так, як земські батьки постійно пам’ятають про свою дитину, так і хресні повинні пам’ятати у духовний спосіб про неї, тобто молитвою. Як це гарно, коли дитина росте у гармонійному поєднанні любові земських і духовних батьків! І як це сумно, коли дитина почувається духовною сиротою…
Ми маємо пам’ятати, що земське батьківство дає початок земського життя, а духовне – духовного. Батьки земські співпрацюють з Богом у ділі творення. Бог дав життя першій людині і батьки продовжують давати життя іншим поколінням. Духовні батьки співділають із Творцем у Ділі Спасіння. Тому бути хресною мамою і батьком – це велика честь і достойність.
Дехто думає, що хресне батьківство залежить від присутності на Богослужінні Хрещення. Не зовсім так воно є. Звичайно, що присутність є бажаною, але не обов’язковою. Обов’язковим є взяти відповідальність за духовне життя малюка і цю відповідальність нести ціле життя. Можна бути хресною мамою чи батьком, навіть, по кількох роках після хрещення. Основне – це духовна опіка! Також це стосується і вікової різниці: старший духовно може бути духовним наставником для старших віком.
Сьогодні схиляємо голову перед нашими земськими матерями, котрі нам дали тілесне життя і молимось за них, і благословляємо їх здоров’ям і щастям неземним. Дуже часто наші рідні матері ставали і нашими духовними матерями і за це ще більша їм честь і визнання нашої вдячності.
Згадуємо сьогодні материнство земське і особливо вирізняємо материнство духовне тих жінок, котрі посвятили своє життя на духовне служіння – а це монахині і богопосвячені особи.
Тож нехай Пресвята Богородиця, наша Небесна Мати, завжди опікується нами, її духовними дітьми.