До священика підійшли батьки, щоб домовитися про урочисту подію для їхньої дитини: День хрищення. Духовний отець відразу зауважив, що ця подія важлива для цілої церковної громади: “Адже будемо мати нового християнина, нового члена Божого люду!”
Як знаємо, що в часі Хрищення Церква крім благословення і духовного освячення уділяє ще й підтримку для нового хритиянина – хресних батьків. Хресні батьки від імені священика і та від імені Церкви беруть на себе добровільний обов’язок, щоб опікуватися дитиною і вести її духовним провідництвом до пізнання Христової Благовісті.
Кандидати для святого обов’язку прийшли разом із батьками, щоб зустрітися із священиком і отримати дозвіл на хресне батьківство. Це були досить освічені люди. Знали багато молитов і вже не раз стали хресними батьками. Їхня симпатія до дитини була настільки відчутною, що здавалась це була їхня дитина.
Поступово розмова доходила до завершення, але тут випадково в розмові із хресною мамою виявилось, що вона
після свого розлучення із першим чоловіком, віднайшла щастя із іншим, з яким звісно живе і саме він буде фотографувати на хрестинах. Священик, попросивши вибачення, запитав: чи дійсно жінка живе без благословення подружнім життям? Жінка, усміхнувшись, сказала, що так. Тоді священик відверто сказав, що людина, яка живе в публічному грісі не може бути Духовним наставником.
Чи може той, хто не слухає Бога, взяти на себе обов’язок служити Богові через духовне виховання? Чи можна проповідувати добро, якщо своїм способом життям проповідується гріх?
Жінка обурювалась і сказала, що священик має застарілі погляди і найгірше, що він знищує її мрію. Вона вже давно пообіцяла батькам, що буде “хресною”. Батьки підтвердили, що отець таким чином творить незручності, бо часу залишилось мало і вже немає коли шукати когось на заміну.
Молодий священик був дещо розгублений, бо стояв посередині: між батьками, що хотіли будь-якою ціною досягти задуманого і церковними законами, що мали в собі логічне пояснення. У цьому напруженні він запитав у тої, що хотіла бути хресною: “Ви дійсно хочете бути духовною наставницею для цієї дитини?
Ви дійсно хочете опікуватися нею духовно і показати дорогу до Бога?
Ви дійсно хочете зробити все задля спасіння, небесного і земського щастя для цього немовляти?”
Та гордо відповідала на всі запитання “Так”.
“Тоді почніть із навернення і покаяння! Залишіть гріх заради цієї дитини, почніть жити по-Божому!” – спокійно відповів священик і далі продовжив: “Бо в іншому випадку на самому Хрищенні будете лише “підставкою для дитини”. Але найгірше те, що дитина з першої хвилини не буде духовно захищена, бо буде духовною сиротою. Вибір тепер за вами.”
Деколи ми забуваємося, що коли робимо якийсь вибір в житті, то одне приймаємо, а від іншого маємо відмовитися.
А ще: перед тим, як допомагати Богу, спочатку допоможи самому собі!