Молодий чоловік елегантно одягнений підійшов до старенького чоловіка і почав розмову про Бога. В його руках була Свята Книга, яку він цитував, показуючи свою майстерність у пошуках потрібної цитати і дивуючи своєю начитаністю.
Дідусь мило слухав і час від часу дивувався: Ох, а у моїх роках не було такої можливості, навіть цю Книгу бачити, моя бабуся лише час від часу мені витягувала стареньку фотографію, де було зображено Ісуса Христа і Богородицю, та й розказувала про любов, про заповіді, про прощення і про те, що коли Син виріс, то віддав своє життя за нас. В кінці вона ставила цю фотографію на стіл і ми молились. Коли вона ховала образок, то наказувала дуже строго, щоб я нікому не говорив ні про їхню розмову, ні про молитву, ні про образок. А то міліція може прийти і може нас наказати, а образок знищити знищити. Коли бабуся померла, я забрав це образок і тепер він є завжди зі мною.
Молодик із чемності дослухав історію, а потім, щось цитуючи, сказав, що не можна молитися до ікони і не можна взагалі їх почитати, бо ідолопоклонство Біблія заперечує.
Тоді старенький чоловік витягнув цю стареньку іконку і простягнув її юнаку, кажучи: “Тоді візьми і порви її, потім потопчи і плюнь на неї або спали… “ Юнак аж скривився від почутого, і лишень сказав: “Чому я? Я не можу цього зробити ….”
За мить дідусь промовив спокійно, дивлячись у перелякані очі юнка: “Якщо не можеш зробити сам, тоді не роби це моїми руками”. Ти дуже розумний і начитаний та все ж дав звести себе. Злий дух хотів силою знищити Бога і те, що Боже через советський режим і не зміг, хоч багато тоді люди понищили. А тепер хочуть знищити через підступність і через таких, як ти.”
Є вітер, котрий приносить прохолоду і відсвіжує те, що з часом десь почало всихатися, а є вітер, котрий, як смерч, знищує все, залишаючи пустоту. Можливо хтось і хотів щось відсвіжити, але чомусь щось знищилось, а щось стало незрозумілим.
Просімо у Господаря жнив, щоб послав правдивий вітер, що животворить і все наповняє і остерігаймось того, що нищить і бунтує.