1.Деякі психологи твердять, що наважим у житті людини є зробити перший крок. Що ж думка вартує уваги. Вистачить нам пригадати наші перші кроки у житті. А якщо хтось і не пам’ятає, то вистачить подивитись на малих дітей і поряд із усміхом від кумедної поведінки малюха у нас може зародитись співчуття до себе самого: кожен з нас прошов цю нелегку школу перших кроків. Будучи малими, ми ще не усвідомлювали так глибоко наслідки від перших кроків, котрі у більшості випадків були поразками. Так є. Не все відразу вдавалося. Чим складніша була річ, тим більше потребувала досвіду. А досвід охоплює все і наші труднощі також, які часто перетворювалися у невдачі.
Ось, коли ми вже стали дорослими, то наш досвід нас частіше попереджає: “подумай наперед!”. Ми стаємо обережнішими, бо не хочемо помилитися знову. Приказка це підтверджує: “Треба не один раз відміряти, а лише один раз відрізати”. Якщо будемо думати навпаки, то з кожним разом буде все складніше виправити так звану “помилку життя”, тобто починати погано, думаючи, що буде добрий кінець.
Але для багатьох таке усвідомлення може залишитись на рівні початкових думок про погані наслідки, тобто що з цього доброго вийде. Цей сумнів породжує страх і не дає можливість почати діяти.
Ось тому психологи кажуть, що «найважче зробити перший крок, а особливо це стосується для дорослих».
З кожним роком зробити крок, який спонукає до зміни, стає цілою трагедією.
2. Але все ж є такі люди, котрі рятують суспільство і першим починають кроки до змін. Ми подивляємо їхню мужність і відвагу. За їхніми спинами можемо сховати наш страх відповідальності за перші наслідки. Це нам вдається досить добре.
У відповідь на різні закиди нам легко вдається захиститись простою відмовкою: “я не починав цього”, або “я так зробив, бо ти першим показав приклад”, а ще ” зробив так, бо всі так робили”. Ось так оправдання нас “спасає” від відповідальності за вчинки.
Буде доречним згадати: коли на дорозі перевищують швидкість кілька машин в колоні руху, то зупиняють тільки першого.
3. Бути першим – це дійсно велика відповідальність за себе і за інших. Перший ризикує і перший потім отримує великі випробування. Перший має зустрітися із трудностями, знаючи, що поруч немає нікого. Тому повинен у більшості випадків має покладатися на свої сили і свою витривалість.
4. У Євангельській історії також був один першун, котрий першим відкликнуся на поклик Ісуса. Це був св.Андрій. Проста цікавість спонукала зробити перший крок до зближення із дивним учителем із Назарету. «Де пробуваєш?» – спитався допитливий чоловік. Як правило ми запитуємось адресу у людини, з якою ми хочемо підтримувати стосунки і врешті, що її ще раз побачити. Ісус не дає адреси, оминає формальність відносин. І дає перший поклик, котрий став вирішальним у житті цікавої людини. Андрій чує слова: «Прийди і подивися». Прийшов і почав споглядати Ісуса ціле своє життя. Також життя наближав інших людей, починаючи зі свого брата Петра.