Хай Бог тебе благословить

Цінуємо, коли втрачаємо

Розділ: Духовні роздуми. Написав о.Віталій ~ 26 Грудня, 2007. Видрукувати цей допис Видрукувати цей допис

Коли ми тільки пізнаємо людину, ми стараємось відразу виявити до неї повагу. Хочемо пошанувати її свободу і звички. Стараємось себе показати з кращої сторони. В результаті все найкраще виходить на передній план.

Зауважмо, коли вона стає дуже близькою людиною для нас, то ми змінюємо ставлення до неї.

Дехто пояснює це тим, що спочатку ми хочемо здобути людину, щоб вона була немов нашою. Коли її здобули, поступово втрачаємо інтерес до неї.

Починаємо цінувати лише тоді, коли усвідомлюємо, що її втрачаємо.

Ось, думаю собі: чи потрібно очікувати тієї миті, коли комусь стане погано, щоб на нього звернути увагу і сказати: «я тебе ще не забув!»?

Справжня любов не ставить собі за ціль полюбити всіх. Хоч це може і статись. Справжня любов хоче любити до кінця і постійно. Пам’ятаючи слова одного із апостолів Ісуса, маємо повторювати для себе у молитві : любов не проминає.

 

Переглядів: 929

коментарі 2

  1. Володя
    27 Грудня, 2007 at 2:08 pm

    Дійсно зараз для молоді це актуально адже вони чекають нових знайомст.І коли з людиною побули трошки потім йдуть до іншої просто це захоплення які не всі розумію.Адже Любов вона є була і буде.

  2. Olena Tatarenko
    22 Листопада, 2009 at 7:53 pm

    Любов і бажання володіти, це різні речі!Ми,люди, завжди прагнемо більшого і забуваємо про те чим володіємо.Любити-це раз і на все життя!:-)

Місце для ваших відгуків

Якщо хочеш залишити свій відгук, то потрібно зареєструватись. Для входу та реєстрації на тисни тут Це займе мало часу, але дасть тобі доступ до сайту.