Христос пережив на землі все, що було людським. Ще одним доказом є ця історія з людьми, котрі просять і вимагають помочі, а потім, коли її отримують, часто забувають виявити елементарну вдячність.
1. Наше слово «віддячити» дуже подібне слову «віддати». Такі ми є. Отримуємо доброту від людей, яку з часом віддаємо іншим. Світ наш стоїть на цьому принципу. Все добро ми маємо тільки через те, що хтось нам це забезпечив ще перед нами. От лишень не все із історією нам передалось. Але Бог у своїй премудрості дає людей, котрі дозволяють віднайти перли доброти і далі їх передають людству.
Саме тому, коли  у нас народжується бажання допомогти, ми маємо усвідомити, що стаємо учасниками безцінного «Ланцюга доброти». Коли цей ланцюг розірветься на дрібні кільця, то кожен отримає своє, але загинуть всі.
2. Через такий простий приклад можемо легко усвідомити, що добро протиставляється егоїзму. Хоча егоїстичні люди можуть зробити багато добрих вчинків. Всі вони будуть прикрашені славою, самозахопленням, самовдоволенням, гордістю за зроблене і т.д. і що тоді стається далі? Цей блиск є проминаючим. Добро зроблене із таким блиском стане добром проминаючим. Наслідком якого може бути велике зло.
Можемо пригадати деякі факти із нашого життя, які спочатку видавались блискучим добром, а потім виявилось зовсім протилежне. Деколи такими «добрими людьми» могли стати і ми. Корисливість, обман, заздрість, марнославство могли стати для нас спокусою.
Щоб уникнути цього потрібно лише пригадати деякі принципи добра.(хоч це і не всі)
3. Найперше добро має бути звернено на саму людину, а не на її зручність, полегшення у житті. Після доброго діла кожна людина має стати добрішою: та, що робила, і та, що отримала добро.
Християни роблять добро із виявом вдячності Богу. Кожне добре діло, яке робимо, ми робимо для того,  щоб подякувати Богу за все отримане добро.
Таким чином християнин радий від того, що йому вдалось зробити добрий вчинок, через який він склав подяку Богу. Стає ясно, чому християнин не може брати нічого взамін, тобто не може очікувати подяки. Бо подяка вже була зроблена. А дякувати за подяку – це якось не логічно.
Гірко признати, що не всі християни пам’ятають за Бога, коли роблять добрі діла. Тому дуже часто вони відповідають: «краще би було не робити нічого, зробиш добро і потім шкодуєш».
Ці викрики говорять про те, наскільки ми любимо Бога, наскільки ми усвідомлюємо все добро отримане від Нього, наскільки ми хочемо Йому віддячити..
4. Св.Миколай – простий єпископ, звичайний християнин, який не робив дивні діла. Робив мінімум, що має робити кожен із нас. Дивно: чому через такі прості справи його визнали святим. Став символом доброти. Звичайно він ніколи не думав, що увійде в історію людства. Не робив це задля слави перед людьми. Він просто прийняв Божу любов і сам у відповідь почав дуже сильно любити Бога. Цю любов виявив через людей. Особливо найслабших.

Хочеш бути добрим? Спочатку прийми Божу любов і полюби Бога

Євангеліє від Луки 17, 12