Часто ми маємо наші незадоволення чи розчарування від поведінки священика. Тому добре би було залишити свої прості побажання. Прохання висловлювати не критику, а побажання, починаючи: Я хотів би, щоб він був…., умів …., т.д.
46 коментарів до “Яким ти хочеш бачити священика?”
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.
:))))задум відвести душу??? :)))
Священик повинен бути вільним (незалежним від громади церкви). Священик зараз часто підлаштовується, не робить зауважень, не критикує, боїться втратити прихильність. Таке відчуття, що священики зараз якісь не тверді у своїх переконаннях, а отже і у своїй вірі. Вони радше бояться людей, чим Бога. Коли священик керує забагато – це погано, але коли він не керує взагалі – це ще гірше.
Пане Олег! як на вашу думку священикові зараз знайти ту тонку межу між “керує забагато – це погано” і “не керує взагалі – це ще гірше”. А як має бути, щоб було “добре”?
Ситуації насправді бувають різні і неоднозначні. У мене був випадок. Священник відмовився хрестити мою дитину.Чому? Бо хресні батьки не пройшли науку. Я прийшов у пятницю, а наука – у четвер… значить прольот. Не помогло і те, що хресні батьки не місцеві і приїдуть до Львова лише у неділю. Вимагалось або наука, або довідка, що пройшли науку… як в ЖЕКу…. Чи правильно зробив священник – не знаю, так само як він не знає куди я пішов – в іншу церкву… в іншу віру… чи взагалі відмовився хрестити дитину… найгірше, що йому було байдуже, адже він діяв згідно канону (чи закону). Але віра є жива, а не мертва…. зрештою, не звинувачую і розумію, що просто НЕ ВІН мав хрестити мою дитину.
Відповідь для “pom2_harry”.
Якщо людина вирішила стати священиком, то мусить знаходити ту золоту середину. А якщо віра сильна, а балансувати на “тонкій межі” важко, то, як один із варіантів,- монастир закритого типу. Церква мусить враховувати реалії сьогодення, але і не відступати від Божих законів. Згоден, що це важко.
Є таке поняття: “практикуючий християнин” – людина, яка намагається не грішити, живучи в сучасному суспільстві.
А чи не задумувався пан Олег, що в кожного межа “практикуючого християнина” буде різною. А від Церкви в сучасності очікується єдиної думки на все:)
Тому можливо думка про порівняння практикуючого християнина який як ви казали є на межі християнських законів і реальності світу, і постійність Цекрви сталість її думки щодо багатьох речей в сучасному світі, яка не змінюється через зміну зовнішньої реальності світу, хіба через соборні рішення. Як вам така мінливість?
Відповідь для “pom2_harry”.
Християни не клони. Скільки людей,- стільки особистостей.
Кожний встановлює собі межу відносно свого духовного рівня,
тому ця межа не може бути вузькою, проте і не виходити за певні рамки. А щодо Собору, то його потрібно проводити, бо часто священики не можуть відповісти на ряд питань, бо не знають думки церкви, а у правильності своєї не є впевнені.
Священик повинен бути досконалим (святим) і своїм прикладом
впливати на інших. Священик, у моєму розумінні, це вчитель і наставник, а не посередник, яким священики часто себе називають. Святий, і не менше, кращий за мене в усьому, щоб я мав до кого звернутись, щоб я бачив, що це наставник Божий.
Пане Олег. Хіба ви думаєте, що всі рішення ІІ Ватикану дійшли і стали реальністю життя Католицької Церкви? Хіба на папері, що вже говорити про нас східніх католиків? А хіба дасть щось новий собор, якщо ми ще не зрозуміли рішень попереднього. Як на мене це лише ускладнить ситуацію, тим більше було прийнято, що рішення ІІ Ватикану розраховані на те щоб протягом 50 років стати реальністю у Церкві:) такщо маємо ще час
Відповідь для “pom2_harry”.
Отже, повернемось до того, з чого починали – “Яким я хочу бачити священика?” Іще й таким, який знайомий з рішеннями ІІВатиканського Собору і їх виконує, а не продукує свій “собор”. Щодо того, що рішення ІІ Ватиканського Собору мають стати реальністю через 50 років, то хочу зазначити, що стосувалось це не всіх питань, а лише досить важких і специфічних, ну наприклад такого, як потоваришуватися з Православною Церквою. Скільки у нас ще часу, то тільки одному Богу відомо, а от скільки ми вже його втратили… Так, наша Церква була на той час в підпіллі, так, бракувало священиків, а особливо освідчених, які б пройшли хороші студії, так, виправдовувати східних католиків можна, але скільки часу?
Священик на мою думку, повинен мати в серці Божий вогонь, тоді відбувся священик.А втім і священики люди, молоді і старі. Досвідчені духовно, та не зовсім. Їм притаманне все що і нам людям. Але ж вони присвятили своє життя Богу, будемо це розуміти… Хто з нас, віддав себе суцільно Богові?
Надзвичайно хороший приклад священника у “Знедолених” (Гюго). Хоча кращого прикладу ніж Ісус Христос – не знайти. Хороший священник – той,хто ЛЮБИТЬ…
Олексію. Кожен християнин повинен присвятити своє життя Богу, а не лише священник. У кожного свої служіння щодня у повсякденному житті…
Дуже освідченим.
У моєї знайомої є священник, боїться, коли йому задають питання на духовні теми, бо вважає, що його хочуть загнати в кут, наприклад протестанти, а тому злиться, коли го шо питаєш.
я хотілаб щоб священник був чутливішим до своєї парафіяльної громади але щоб він це робив не за рахунок інших і щоб дбав про громаду а не думав за свої інтереси.щоб люди давали свої прошення за здоровя не боячись чи прочитає це отець чи ні бо замало пожервцвали.щоб священник знаходив спільні інтереси з молоддю,щоб ходив у похід грав у футбол і таке інше .о тодіб було добре
Я б хотів бачити у священику міцного чоловіка (духом) який знає що робить і впевнено виконує волю Божу, а головне щиру любов у всьому. Також хотілося б щоб священники більше розуміли різні категорії людей,щоб всіх спасти, і були щасливі від своєї священичої праці!!!! Щоб горіли все більшою любовю щоб запалити серця мрян і достукатись до наших деколи дуже черствих сердець!
дя б дуже хотіла бачити священиків святими, іншими, щоб вони свідчили свїм прикладом про живого Бога. ділилися з відкритим серцем Божою любовю з іншими(хоча це також і завдання кожного християнина) Але мого бажання є замало, ще потрібно молитися за священиків, щоб підтримувати їх своїми молитвами на дорозі до святості, вони теж звичайні люди.
одного разу прочитала гарні думки про священика.
ВАЖКО БУТИ СВЯЩЕНИКОМ, бо завжди не так, як слiд…
Коли він ходить у капелюсі – кажуть: “Вже у такому не ходять”.
Коли одягне берет – кажуть: “Хворий на сучасність”.
Коли має полатаний підрясник, тоді: “Прикидається бідняком”.
Коли одягнеться пристойно – будуть звертати увагу, що дуже елегантний.
Коли гарно виглядає, то: “Йому вже дуже добре, коли всім зле…”
Коли худий, думають: “Скупий до себе і захланний на гроші”.
Коли буде усміхатися – то: “Це штучно і грає вар’ята”.
Коли ходить сумний – “Так він відганяє людей від релігії”.
Коли завжди ходить у підряснику – “Але ж інші священики теж побожні, але ходять одягнені по-цивільному”.
Коли обізнаний із сучасними проблемами – “Мабуть, він не знайшов свого покликання”.
Коли на проповіді говорить загальними тезами – далекий від життя.
Коли заглиблюється у деталі – ображаються родичі, вчителі, лікарі через те, що втручається в їхні справи.
Коли лікується при недузі – “Бач, говорить про життя після смерті, про небо, але сам боїться вмерти”.
Коли не лікується – “Так, сам вчить, що треба шанувати здоров’я, а сам того не робить”.
Коли відправляє Святу Літургію поволі – “Ну, це ж неможливо вистояти”.
Коли відправляє швидко – “Бач, вже кудись спішить”.
Коли купив машину – “Так, вже назбирав з людей”.
Коли не має машини – “Що, не годен ніяк на складати?”
Що би не робив, буде завжди не так, як “треба”…
Але те, що говорять – свідчить про те, що священики є важливими для людей.
Як на мене, то не від нас залежить яким має бути священник, бо це Бог покликав, Бог і формує! І йому досконало відомо, ким, яким і для кого цей отець буде служити! НАша справа дійсно молитись, щоб отці (священники) – були вірні Нашому Господу… св.с.Фаустина писала у своєму щоденнику. що сам Господь слово священника ставить дуже високо і навіть часто мусить підпорядковуватись під його слова (але уточню, що це стосувалось духовного керівництва). Мені все ж таки бракує священників, які б вміли бути як тато…. 🙂
Було б непогано на сайті створити Форум.
Тоді кожен з бажаючих міг би відкрити тему, про яку бажав би порозмовляти.
Моє питання до о. Віталія:
В Обявл. 22:14-15 написано:
“Блаженні, хто випере шати свої, щоб мати право на дерево життя, і ввійти брамами в місто!
А поза ним будуть пси, і чарівники, і розпусники, і душогуби, і ідоляни, і кожен, хто любить та чинить неправду.”.
З усіма переліченими – зрозуміло, а от що мається тут на увазі під словом “ПСИ”? Хто вони і чому їх перелічено з чарівниками, розпусниками, душогубами, ідолянами…?
Я б хотіла бачити у священику особистість. До нього мають тягнутися і дорослі, і діти, у будь – яку хвилину відкритий до спілкування, щирий і відвертий. Можу сказати в нас на парафії такі є – монахи – священики. Вони завжди готові вислухати і дати слушну пораду, до них тягнуться діти, молодь та дорослі. І можу сказати одне: що на кожній Святій Літургії діти в переліку тих за кого моляться (батьків, братів, сестер) обов’язково згадують священиків.
Я б хотіла бачити отців світлими, сповненими миром, любов”ю, розумом, терпеливістю, бути “воїнами молитви”,та вести за собою заблуканих… І вони справді є такими,бо ж іншими і не можуть бути. Бо їх покликав ТОЙ, що залишив свій слід на їхніх серцях! Коли ми будем бачити у отців самого Ісуса Христа, то зрозуміємо, що поганих отців не існує!!!
Священник повинен бути людиною,яка ” вірить у все, сподіваєтсья всього, яка не мислить злого, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не заздрить, не величається, і яка ніколи не перестає любити”
Можливо я відповім трохи дивно,але бачу священника таким:хотілося би,щоб найперше він став наставником,який в потребі був би другом,інколи суддею,інколи,як батько.Щоб інколи на життєвій дорозі підштовхнув,а інколи зупинив.Щоб нагадав про Христа тоді,коли я про нього забуду і щоб любив…усіх а саме головне Бога!!!Але в мене зразу виникає питання:”Хіба не всі ми,діти Христові,повинні бути такі?”
я б хотіла, аби священик був привітним, щоб не було страшно звернутись до ного з якимось питанням чи проханням.
щоб відчувати, що ти для ньго важливий в данний момент, що він тебе уважно слухає і хоче допомогти, нікуди не поспішає, а якщо поспішає скаже, коли матиме на теебе час. хотілось, щоб він шукав можливості бачити своїх парафіян не лише підчас відправ.
гарно, коли священик навмисне не виставляє на показ свої гріхи і слабкості, але і не поводиться зверхньо, ніби найправедніший.
хотіла б щоб мав гарне почуття гумору, і умів зачепити найпотаємніші струни душі, щоб людське було йому не чуже, був терплячий
подумала, що ці риси хотіла б бачити у кожній людині :))
Ja xotila b bachtu svjaschenuka, jak lyduny s dobrojy dyshejy. Pokirnum, rossydluvum…Ta s reshtojy vsi mu ljydu. Tomy i svjaschenuku, xoch byvajyt risni ta jx potribno prosto rosymitu i povawatu.
Я не хотіла би бачити священника досконалим повністю, бо він теж людина, як і всі інші, і теж може помилятися! І це нормально! Суть не в цьому! Я б хотіла подякувати всім священикам, бо думаю, що їм дуже і дуже нелегко! І завдяки їхнім молитвам, цей світ ще не втратив віри! І це найважливіше!
Св. Мати Тереза казала, дозвольте себе з”їсти, і не тільки священники, але і всі ті які хочуть служити Богу і людям, мусять погодитись на самозречення. Це важко, але саме про це говорив Ісус, зерно, щоб видати плоди мусить померти. Треба багато молитви, священники її дуже потребують.
Священник является посредником между Богом и людьми. Его миссия – донести до людей Божье слово, Божью грамоту. Священик помогает нам понять суть Божьего замысла в сотворении человека и его предназначении. Вот на сколько это ему удется зависит от самого священика. Мы можем много говорить о том, какой он должен быть. Но самое большее, чего мы ждем от духовного наставника-это совета, понимания, соучастия в личной жизни. Лично для меня священник-это полубог. Может звучит грубо, но это именно так.
Для Sofia. “…священник-это полубог. Может звучит грубо,…” Хочу замітити, що це взагалі не звучить. Ісус Христос був Богочоловіком, і казав, щоб ми були досконалі, як і Отець наш досконалий. А от, що таке – “полубог” навіть важко собі уявити, може – божок. Не путайте християнство з індуізмом, і не робіть з священика божка, – у них різні призначення.
Антону: Вот видите вы сами сказали , что не можете себе представить, что такое полубог. Вам надо заглянуть в глубь моей мысли. А не представлять идола, про которого говорите вы. Я не об идоле. А о том, что мы идем к священнику за добрым советом, за духовной помощью. Священник, как и мы, нуждается в помощи, а особенно в нашей молитве за него. А сколько свыященников стали Святыми!
Софії : я завжди чомусь бачу в священику батька, учителя, наставника, проте ніколи не погоджусь, що він є посередником, чи тим більше напівбогом. Я розумію,що Ви не мали на увазі ідола, але не можна гратися словами. Бо якщо Ви зумієте довести, що священик є напівбогом, то хтось так само легко доведе, що він є напівсатана.
“А сколько священников стали Святыми!” — А скільки не стали ?
Словами можна легко загратись, тому варто їх добирати правильно.
Священик не може бути наполовину вчителем, хороший чи поганий, але він – вчитель.
В такий спосіб я хочу захистити священиків від медвежих послуг, проте не хочу когось образити, – бо це лише моя думка.
Цікаво, отче Віталію, Ваша думка, бо вже не раз переконався, що вона у Вас виважана і варта, щоб до неї прислухатись.
Я благодарю всех, кто прочитал мой отклик на данную статью.Но хочу быть понятной до конца. Хотя знаю, что каждый может остаться при своем мнении. Я дополню мое высказывание отрывком из статьи о священнике из журнала “Православие и мир”- “Зачем нам нужны священники”:Священник — посредник между Богом и людьми .
Священство — люди, избранные для служения Евхаристии и пастырства — попечения, духовного окормления верующих. Господь избрал сначала 12 апостолов, а потом еще 70, дав им власть отпускать грехи, совершать важнейшие священнодействия (которые стали называться Таинствами). Священник в Таинствах действует не своей силой, но благодатью Святого Духа, дарованной Господом после Его Воскресения (Ин. 20, 22-23) апостолам, переданной от них епископам, а от епископов — священникам в Таинстве рукоположения (от греч. Heirotonia — хиротония) .
Сам принцип устроения новозаветной Церкви — иерархический: как Христос — глава Церкви, так и священник — глава христианской общины. Священник для паствы — это образ Христа. Христос — пастырь, Он заповедал апостолу Петру: «…паси овец Моих» (Ин. 21, 17). Пасти овец — значит продолжать дело Христа на земле и приводить людей ко спасению. Православная Церковь учит, что вне Церкви нет спасения, а к спасению можно прийти, любя и выполняя заповеди Божии и участвуя в Таинствах Церкви, в которых присутствует Сам Господь, подавая Свою помощь. А помощником и посредником Бога во всех Таинствах Церкви, по заповеди Божьей, является священник. И потому его служение священно.
Священник — символ Христа
Самое главное Таинство Церкви — Евхаристия. Священник, совершающий Евхаристию, символизирует Христа. Поэтому без священника нельзя служить литургию. Поясняет протоиерей Сергий Правдолюбов, настоятель храма Живоначальной Троицы в Троицком-Голенищеве (Москва), магистр богословия: «Священник, стоя перед Престолом, повторяет слова Самого Господа на Тайной Вечери: “Примите, ядите, сие есть Тело Мое…” А в молитве на Херувимской песни он произносит такие слова: “Ты есть Приносящий и Приносимый, и Тот, Который принимает эту Жертву, и Тот, Которого раздают всем верующим, — Христе Боже наш…” Священник совершает своими руками священнодействие, повторяя все то, что совершал Сам Христос. И он не повторяет эти действия и не воспроизводит, т. е. не “подражает”, но, говоря образно, “пронзает время” и совершенно необъяснимо для привычной картины пространственно-временных связей — своими действиями совпадает с действиями Самого Господа, и своими словами — со словами Господа! Поэтому литургия называется Божественной. Она отслужена единожды Самим Господом во времени и пространстве Сионской Горницы, но вне времени и пространства, в пребывающей Божественной Вечности. В этом парадокс учения о Священстве и Евхаристии. На этом настаивают православные богословы, и так верует Церковь.
Священника никак не может заменить мирянин не только “по людскому своему невежеству”, как написано в древних славянских книгах, пусть мирянин будет академиком, — никто не давал ему власть совершать то, на что нельзя дерзнуть, не получив дар благодати Святого Духа через рукоположение, идущее от самих апостолов и мужей апостольских».
Софія, я з Вами цілковито погоджуюсь щодо важливості місії священика в нашому житті і служінні Богу. Я лише хотів сказати, що слово -“посередник” є бізнесовим терміном, і тому, коли ми його застосовуємо щодо священика, то воно, на мою думку, додає йому лише матеріальної ваги, і забирає від нього частину духовного. Слугу Божого, учня Христового, служителя Святих Таїн, пастыря, продолжателя дела Христового, батюшку ( отця, padre) зробили – посередником. Можливо, що я не є правий, нехай Господь мені простить, та я думаю, що цей бізнесовий термін від нього тільки віднімає його призначення. Православна церква якось раніше обходилась без такого визначення, думаю, що і зараз не варто його впроваджувати.
Софіє, щиро вдячний, що Ви мені відповіли. Вибачте, що не зрозумів Вас спочатку. Нехай Вас Бог благословить.
Я б хотіла, щоб священник був у першу чергу активним та відкритим. Щоб спілкувався із вірними, давав поради, знав, чим хто живе (хоча часто людей якраз такі священники незадовільняють). Також щоб займався молоддю. Просто хочеться, щоб священник розумів тебе, коли ти до нього підходиш. І втомило чути відірвані від життя однакові проповіді. Хочу почути практичні поради чи приклади, як жити праведним життям, а не переказ давно відомої інформації. А також важливо, щоб він умів вміло критикувати, своїм осудом наставляти на праведний шлях, але не відштовхувати від церкви. Розумію, цей баланс важко знайти.
Також я дуже потребую якогось повчання під час сповіді. Щоб він слухав уважно про мої недоліки, намагався зрозуміти, ким я є і чого мені бракує. Якщо чесно, часто молюсяпро те, щоб священник під час сповіді дав якусь важливу пораду чи осудив поганий вчинок.
Хочу, щоб священики частіше йшли на контакти із вірними. Я часто сиділа в храмі у відчаї, але жодного разу до мене ніхто не підійшов і не почав розмови. Священники після служби в захристії, але не в храмі. Одного разу я була в такій розпуці, що прийшла до церкви і розридалася. Там служило багато сестер, деякі проходили мимо і бачили мене. Як же мені тоді хотілося, щоб хтось запропонував допомогу!!! А коли зібралася з духом і попросила, щоб покликали когось для розмови, мені відповіли, що всі священики на обіді і щоб я прийшла пізніше…
Думаю, священик повинен по-перше любити людей і по-друге знати їх та їхні історії. Коли сповідаюсь в одного знайомого священика, то відчуваю, що він не тільки чує мій гріх, але і знає передісторію всього, бо знає мене. І тоді його поради звучать не як стандартні відповіді на стандартні гріхи, він намагається дивитись глибше, відшукати корінь і причину гріха, щоб з ним боротись. РОзумію, що нереально знати добре всіх християн, але не уникайте людей, будьте з ними. На основі роздумів Дона Боско для аніматорів дитячих таборів складено певні правила, які, на мою думку, актуальні і для священиків.
• ОКО – щоб бачити кожного зокрема і не втрачати з поля зору всіх прихожан;
• ВУХО – щоб слухати людей і співпереживати їм;
• ГОЛОВА – щоб думати, перш ніж діяти і цінувати кожного;
• СЕРЦЕ – щоб любити конкретно, даруючи себе і весь свій час служінню людям, радо приймати людей зі всім, з чим вони до вас приходять і не осуджувати їх;
• РУКИ – для того, щоб їх «забруднювати», для допомоги іншим.
Думаю, наша церква має добрих священиків, за що дякую Богові.
Я думаю священик повинен працювати для Бога, а не заради зарплати. А також вчити людей згідно святої Біблії, а не церковним доктринам які часто суперечать Біблії.
Перш за все: священик – християнин. Це та людина, яка вміє радіти з тими, що радіють і плакати з тими, що плачуть.
Чи не цього нам потрібно вчитися всім?
Я хочу бачити священика НАБОЖНИМ, який ЛЮБИТЬ ХРИСТА!
Це Ісус на землі!
“розчарування від поведінки священика” . Розчарування – це добре, зачарування це погано. Священник – це просто грішна людина, якщо хочемо говорити про ті великі благодаті, які Господь дає священнику, маємо говорити і про обов’язки, які накладає на нього його авторитет.
Між таким ідеалізмом типу:”Це Ісус на землі!” і звичайним священником велика прірва.
Я хотів би, щоб священники почали з наслідування когось меншого ніж Ісус. Точніше – святих священників і монахів, які прагнули викорінити у себе всілякі пристрасті і вели аскетичне життя.
Священник має також розчаруватись сам у собі і уникати спокус, щоб витримати у свому покликанні.
Хочу запитати alex. Які, такі церковні доктрини суперечать Біблії?
Хочу сказати на самперед, що саме слово “священник” означає “слуга”, “слуга Господній”, і дуже хочеться бачити його саме таким, наділеним глибокою духовністю, покорою, лагідністю, скромністю, великою мудрістю, безмірною душевною добротою, мати сильну волю і святість, щоб невпинно й гідно проповідувати віру в Христа, грішника навернути, навчит, на сумніви добру раду дати, сумного потішити, за кожного молитися, жити в убогості, зректися усіх світських принад, віддати себе у молитвах служінні Богові, а ще любити всіх людей, без значення твої вони парафіяни чи ні, спішити до кожного потребуючого, саме таким, я хочу бачити кожного священника, щоб був взірцем для наслідування, тоді “Господь з убогості і низького стану винесе його і посадить між князями свого люду”.
Як голосить Дев’яностий псалом:
“Бо на мене він уповає, і вирятую його; я вивищу його, бо пізнав ім”я моє.
Візве до мене, і я озвусь до нього; з ним я у скорботі буду, і визволю його, і прославлю його.
Довгим віком обдарую його і явлю йому спасення моє”.
СЛАВА ІСУСУ ХРИСТУ!
Sviashchenuk….tak, same slovo vzhe samo vadpovidae za sebe…Vsi xotilu b bachutu sviashchenuka doskonalum, sviatum. Ze srosymilo i bylo b dobre, dlia zioho vin i oburae svojy dorohy zhuttia, shchob slyzhutu dlia inshux. Ale v siogodnishniomy chasi dyzhe vazhko bytu sviashchenukom. Vushche bylo napusano *jakshco kerye zabahato – to pohano*, a *ne kerye vzahali – shche hirshe*. Bylo b krashche, na mojy dymky, pochatu kozhnomy iz sebe i ne pruduvliatus do toho, shcho, jak i chu dobre Vin robut. Sviashchenuk skazav tak chu inakshe varto bylo b zrobutu, bo ce dobre ale mu joho ne slyxaemo, ne pidkoriaemosja, pochunaemo dorikatu, * ja sobi sam znaje jak mae bytu…*. Dymajy vazhko byde znaitu jomy zjy zoloty seredunky, jakscho mu zalushatumemosja takumu z bajdyzhumu i zarozymilumu.
– відкритий на Божу благодать та дію Духа
– відкритий на кожну людину
А все інше – додасться =)
Христос Воскрес!
Священник повинен бути чесним і відкритим для інших. Також, мені здається, він має бути щирим, як з Богом, так і з людьми. Люди особливо звертають увагу на ці риси.
Якщо мається на увазі священник як духівник, то він, насамперед, має бути добрим сповідником, має вміти і насварити, і похвалити, і порадити, і підтримати, і виправити. Крім того має дуже глибоко відчувати потребу кожної конкретної душі.
Священник має бути такою особою, з якої я б (світська людина) хотіла брати приклад. Дивлячись на його життя, вчинки, ВІРУ (живу віру). Інколи буває дуже прикро коли теорія відрізняється від практики. Звичайно розуміється, що священник також людина. І має тіж самі спокуси, випробовування, терпіння як кожен знас. Але на то і він священник щоб показати своїм живим прикладом як з цим всім боротися, як жити в любові до себе, в любові до ближніх, в любові до Бога. Бо Господь вибрав саме його…………