У церковному житті спілкування займає важливе місце. Спілкування – це є міст між матеріальним і нематеріальним, завдяки йому маємо можливість розвитку, співжиття, самовираження, обміну, сприйняття, розуміння…
Церковне життя насичене різними формами спілкування. Молитовне спілкування між людиною і Богом, між людьми і Богом – основою духовного життя. Спілкування між самими членами – це форма взаємної любові. Без спілкування неможливо уявити духовного життя.

Щоб жити з людьми треба могти отримати і вміти передати те, що знаю. Ділитися із внутрішнім світом вживаючи зовнішній світ, тобто думки і почуття матеріалізуються словами, щоб потім знову перейти у духовний стан.
Спілкування – це складний процес передавання інформації і він має бути добрим процесом. Якщо буде порушено основи процесу, то замість принести користь, він принесе шкоду.

Спробуймо глибше побачити роль спілкування у нашому житті.

Спілкування – це дія взаємообміну інформації, що відбувається між, що найменше, двома об’єктами, які вживають певну кодифікацію у певному часі і просторі.

А                                             В

Схема процесу спілкування – взаємообміну

А     ————–         Б

 

Згідно схеми бачимо необхідні умови для доброго спілкування, які треба врахувати у церковній діяльності, щоб було взаєморозуміння. Коли виникають непорозуміння, тоді краще вияснити трудність, ніж доводити справу до конфлікту.

Отже, у церковному житті ми часто передаємо інформацію. Обмінюємося досвідом віри, свідчимо діяльність Бога, читаємо і слухаємо Боже слово, потішаємо один одного словом, робимо зауваження вживаючи слово і т.д. Все наше життя наповнене взаємним обміном інформації.
Щоб передати інформацію ми вживаємо “кодування” – це мова. Наші звуки і сполучення їх несуть зміст.

Щоб передати інформацію потрібно вжити таку кодифікацію, яка є зрозуміла іншому. Також слід самому знати яку кодифікацію вживає інший. Що розуміється під цим символом, звуком, жестом, коли так висловлюється, тобто що хоче цим сказати?

Багато залежить від контексту, часу, середовища, обставин,  в якому сталася передача інформації. Слід не забувати про так звані «шуми», тобто перешкоди, що утруднюють спілкування.

Також правдива комунікація є тоді, коли є відповідь, а не лише передача у лінійний спосіб, який має за мету лише передати і нічого не отримати (приклад із радіо).

Спілкування між людьми проходить не лише у словесний спосіб, існує ще мовлення несловесне, яке вживається десь 70% від усього спілкування людини. До цього другого відносяться все, що несе в собі інформацію, але не передається словами: жести, поведінка, вираз обличчя, одяг, спосіб життя, символи …

Потрібно цінувати цей скарб несловесного мовлення та використовувати, пам’ятаючи, що людина має не лише один орган чуття. Зуміймо промовити так, щоб охопити всі потрібні і можливі.

Завдяки порівнянням, опису певної історії активними є не лише слух, але “зір” – уява. Наші жести в часі бесіди допомагають утримати в увазі як себе так і інших. Малюнки на оголошені полегшують сприймання тексту.

 Видрукувати