Стилі керівництва

 Стилі керівництва

Спосіб реалізації поставлених задач можна охарактеризувати як стилі керівництва. Німецький вчений Курт Левин розрізняє стилі за характером прийнятття рішення в соціальній групі:

Авторитарний чи директивний стиль керівництва базується на припущенні, що люди за своєю природою ледащі, не люблять брати на себе відповідальність та керувати ними можна лише за допомогою грошей, погроз та покарання. Цей стиль характеризується високою централізацією керівництва, односторонністю в прийнятті рішення, жорстким контролем за діяльністю підлеглих. Співробітники повинні виконувати лише те, що їм наказано, тому вони отримують мінімум інформації. Керіваник такого стилю, як правило, відмовляється від послуг експертів, думок підлеглих, не вносить свої пропозиції на обговорення. Він прагне уникнути таких ситуацій, в яких могла б проявитися його некомпетентність.

Поширені методи керівництва: накази, розпорядження, зауваження, виговори, погрози, зняття пільг. Зацікавлення співробітників не враховується. В спілкуванні з людьми характерна чітка мова, недоброзичливий настрій, різкість, нетактичність і навіть грубощі. Згідно такого стилю керівництва інтереси виконання завдання для керівника стоять вище за потреби підлеглих.

Демократичний чи колегіальний стиль характеризується прагненням керівника до віднайдення правильних рішень, розподілом повноважень та відповідальності між керівником та підлеглим. Керівник колегіального стилю взаємодіє на рівні “дорослий-дорослий”, який дозволяє вільно спілкуватись, виражати власну думку. Там, де авторитарист діє наказом, тиском, демократ прагне переконати, довести доцільність рішення проблеми та користь, яку можуть отримати робітники. Прагне використовувати чутливі методи управління, а при здійсненні контролю звертає особливу увагу на кінцевий результат. У членів оргaнізaцій розвивається самостійність, яка сприяє досягненню цілей caмої оргaнізaції та керівника. Авторитет посади підкріплюється особистим авторитетом керівника.

Ліберальний стиль характеризується безініціативністю, невтручанням в процес діяльності. Керівники недостатньо компетентні, не впевнені в міцності свого службового місця, непринципові. Питання вирішуються навіть без їхньої участі. Тому не мають конкретної думки і методу впливу. У взаєминах з підлеглими коректені та ввічливі, стараються не створювати нікому трудностей, незручностей. Позитивно реагують на критику, не вимогливі до підлеглих та не люблять контролювати їх роботу. Надаючи незаслуговані пільгі, прагнуть закріпити власний авторитет і особистий імідж.

Теократичний стиль –  поширений в духовних спільнотах, де визнається основним керівником самого Бога, а вже людина є його намісником тут на землі. Відповідно основним джерелом натхнення є Божа воля, яка виявляється через Божих людей, через встановлені закони. У Божому управлінні найважливішим є час розпізнання Божої волі. Адже серед людського впливу потрібно відрізнити, що саме Бог хоче в цей момент. Закони Божі мають вічний характер, тому не можуть змінюватись і заміною намісника. Усі без винятку є виконавцями закону і рівні перед законодавцем. Переступ Божої волі – є гріх. Основним контролером порядку є власна совість. Відносини між керівниками та підлеглими є рівні і будуються на основах спільної віри. Рівень духовного досвіду показує наскільки ефективним є цей стиль.

Який же стиль керівництва найкращий

Завдання :   _____________________________________________

Характеристика стилей керівництва