1. Людська діяльність в пасторальному житті і її зміна

Не помиляється той, хто нічого не робить. Хоча він робить лише одну помилку: нічого не робить. Саме ця помилка має наслідки, як і кожна діяльність має наслідки. Кожний кінець стає новим початком, кожний наслідок стає підґрунтям для нової дії.

Завжди маємо вибір, якщо маємо можливості
Діяти	Не діяти
Наражати себе на помилки і мати досвід Труднощі і мати навики Активність – цікавість Зайнятість, трата часу – відчуття потрібності Здобуття цілі Витрата енергії та заощаджень Постійний рух в своєму житті та в житті інших	Уникати помилок і не мати досвіду безтурботність і невміння байдужість і нудьга лінивість, нереалізованість – відчуття непотрібності без цілеспрямованості економія сил та ресурсів Спокій для себе та для інших
Наслідки різні
Зміни, розвиток, Життя “Річка перемін”	Сталість, упадок, Смерть “Стала вода”
Якщо діяти, то ЯК, КОЛИ І ДЕ?	Якщо не діяти, то КОЛИ і ДЕ?

 

 

 

 

 

 

 

Діяльність можна поділи на свідому і несвідому, контрольовану і неконтрольовану, сплановану і спонтанну, організована і хаотична, одноразова і повторювальна.

 

2. Крайності людської діяльності в пасторальному житті

Виразні крайності діяльності в церковних спільнотах [1] нам можуть пояснити деякі труднощі, які зустрічаємо у пасторальному житті Церкви. Трапляється так, що назовні є якась праця, але не приносить очікуваних плодів. Виникають непорозуміння і пошук винних. В кінцевому результаті, хто в покорі свого духа зуміє побачити помилку, то зуміє вийти із кола крайнощів.

 

 

Виразні крайності діяльності
Спонтанність	Техніцизм	Традиціоналізм	Копіювання

 

– Спонтанність

Цей спосіб пасторальної праці має керується переконанням, що все є дія Бога і тому не потрібно ні про що думати, лише бути відкритим на спонтанність і робити так, як у цей момент прийде думка. Навернення людини – це дія лише одного Святого Духа. Харизматичні лідери – це джерело всіх ідей та рішень. Все, що відбувається у церковній спільноті дуже часто не має зв’язку, тому спонтанні дії дають ефект несподіванки, але також створюють напругу серед самих членів, що діють в необізнаності і незнанні майбутнього. Розвиває довіру членів групи, але може довести до розчарування і сумніву.

На запитання: «чому так є?», відповідь може бути: «бо так мені прийшло натхнення, бо така воля Божа, бо так сталось».

– Техніцизм

Раціональне мислення, професійний підхід, вимога ідеального продумування до дрібниць усіх деталей стають гарантом успіху. Виникає тверде переконання у бездоганність запланованого, отже безсумнівне очікування бажаного результату і не припускається можливості ніякого іншого. Ніякої творчості і чого іншого поза планом. Щось подібно до графіку поїздів, де не повинно бути жодних змін, щоб був порядок і діяльність усіх. Навернення людини бачиться лише справою рук самих людей. Тому вся пасторальна діяльність має бути суттєво продумана і єдиною турботою має бути, щоб чітко дотриматися прийнятих вказівок і розпоряджень.

Часто така діяльність перетворює засоби праці в саму ціль. Для них важлива кількість осіб, а не досягнення цілі, тому не заглиблюються у аналізі виконаної праці, взагалі не вважають за потрібне це робити. Вистачить, що захід пройшов і більше нічого не треба.

На запитання: «чому так є?», відповідь може бути: «бо так було заплановано, бо таке було розпорядження».

– Традиціоналізм

Не у всіх є творчий підхід до справи, не всі мають бажання ризикувати і не відчувають потреби щось змінювати. Тому приймається рішення робити так, як було раніше. Повторювати протоптану стежку попередниками. Для чого видувати другий раз колесу? Якщо так було раніше добре, то чому зараз має бути погано? Багато традицій збереглось у такий спосіб в нашій культурі харчування, пошиття одягу, будування осель і та інш. Також це відбилось і на церковному житті, можемо лише пригадати наші Богослуження, які вже більше 1000 років є незмінними.  Повторення того самого, не беручи до уваги зміни умов, часу, вимог і обставин, дає запевнення в ортодоксальності (непомильності) і дає захист перед різними трудностями та незручностями. Навернення людини – це діло її непомильної участі і бездоганному збереженні традиційної спадщини.

На запитання: «чому так є?», відповідь може бути: «бо так було раніше». У пасторальному житті створює образ постійності, сталості і довго-тривалості.

Спостерігаючи за діяльністю у сучасному світі, вийшла наверхи ще одна крайність “копіювання”. Завдяки сучасним технологіям, робиться все легшим щось скопіювати, це у свою чергу впливає на всю людську діяльність і ткаож на пасторальну.

– Копіювання, плагіат

Цей вид крайності у пасторальній діяльності був зауважений у тих спільнотах, де була вказівка з верху, чи була внутрішня потреба,  щоб було «щось» і тоді, досконало копіюючи від інших, це «щось» «якось» було запроваджено житті церковної спільноти «для чогось». Копіювання не потребує затрат часу і зусиль. Дає миттєвий результат, хоч не завжди скопійоване має довго-тривалість. У багатьох випадків, коли зникає контроль, підзвітність та інше, зникає і така плановість. Навернення людини у такому випадку – це лише копіювання поведінки інших. До прикладу: зовнішнє копіювання святих і їхніх учинків, без свідомості їхньої духовності. На запитання: «чому так є?», відповідь може бути: «бо так роблять інші». На короткий час створює зовнішній вигляд активної громади. Цей метод приготовляє до внутрішньої кризи громади через непорозуміння. Після переосмислення і очищення є можливість, що скопійовані ініціативи можуть бути вже прийняті з новим духом.

Але, якщо це правда, що навернення людини – це дія Святого Духа, а також правда, що Він потребує для цього помочі людини завдяки своїм отриманим дарам від Бога, тоді варто згадати вислів св. Ігнатія Лойоли: «Робити все так, ніби все залежить від нас, але мати надію, що все залежить від Нього». Тому наша пасторальна діяльність, все що ми робимо у Церкві і від імені Церкви, повинна бути у великій гармонії Божої допомоги і людської співпраці у конкретних обставинах.

Крайності – це крайні точки, тому вони є найбільш видні, відразу привертають увагу і наслідки їхні явні відразу. Крайності – це форми помилок, які виникають через просте не розуміння суті, де вимагається результат і не звертається увага на правдиву ціль.

 

 

 

 

3. Пасторальне богословіє досліджує явище діяння Церкви

Місія Церкви – це продовжувати спасительне діяння Бога щодо людства. Через Святу Церкву Бог діє на окремих людей і на ціле суспільство. Церква це вибраний народ, через який об’являється Господня воля

 

Спасаюча Діяльність Церкви натхненої Святим Духом
Пасторальне Богословіє	Окрема людина	Церковна спільнота	Світова спільнота
Споглядає:Над діяльністю і її наслідками, середовищем і умовами, засобами і результатом, Погляд із середини та ззовні	ЯК?1. Наблизити, привести до віри в Христа-Спасителя. Від Імені Бога дарувати покликання і готовість прийняти відповідь.   2. Утвердити у вірі в Бога та допомогти у її зрості, щоб досягнути зрілість віри.   3. Збереження досвіду віри, участь в Божому спасінні “вже”, але “ще не повністю	ЯК?1. Створення церковних об’єднань, як середовище спасіння і єдності із Богом.   2. Підтримка Божого люду, об’єднаних християн через Церковне служіння, через взаємне служіння в діленні дарів, плекання взаємної любові, почитання Бога   3. Видиме Боже царство на землі “вже”, але “ще не повністю” свідчення Божої присутності і дії Живого Бога.	ЯК?1. Місійність, Євангелізація і проголошення присутності Бога у світі.   2. Служінню Його святій волі і нагадування про неї. Голос совісті у світі серед народів.   3. Діалог, співпраця і захист цінностей різних рівнях із різними структурами на різних рівнях.
Роздумує:над причинами, над наслідком, над минулим, теперішнім  і майбутнім, Бачить по-Богословськи та за допомогою інших наук Тлумачить у Світлі Божого провидіння знаки часу
ПропонуєКонкретні: Цілі Плани Засоби Методи діяльності   В конкретних: Обставинах Часі Історичному етапі   З конкретними: Людьми Об’єднаннями людей Структурами

4. Проста схема початкової чи нової діяльності людини

Людська діяльність має просту схему – це поєднання теорії і практики, або практики і теорії. Задуми, ідеї, мрії потребують втілення, матеріалізування. А матеріальні речі без теоретичного змісту залишаються мертвими. Чи відбулась довершеність у теорії та практиці, показує постійний процес. Якщо думка поєдналась і дією – втілилася і увійшла у звичайне життя, має продовження, значить стала невід’ємною частиною життя, або ж тільки досвідом одноразової дії.

 

Теорія – Думаю	Практика – Роблю	Постійна діяльність
Ідея, мрія, наказ, прохання, думка, потреба, мотивація, причина►►►	Втілення, виконання  ►►►	Постійний процесПовторення, частина нормального життя. ►►►
Роблю – Практика	Думаю – Теорія	Досвід
Випадок, Зовнішня дія на людину, не спланована діяльність і не спланований результат	Спостереження, вивчення, дослідження, пояснюю вчинок	Повторення або Завершення

 

Якщо в людській поведінці виникла різниця між очікуваним і отриманим, і виникає потреба мати бажаний результат, тоді слід зробити наступний план: через зміни до покращення.

 

Очікуване	Отримане	Дія до покращення,зміна	Новий результат
Хочу 100%	Маю, Отримав 60%		100% або 60%, 70%, …

 

 

 

 

5. Доцільність у зміні даної ситуації

Логіка земського життя полягає, що все перебуває у зміні. Незмінним є лише Бог, що перебуває у своїй досконалості. Ми, люди, покликанні до досконалості, до якої йдемо через наше внутрішнє удосконалення та удосконалення нашої поведінки-діяльності. Удосконалення можемо розуміти як – шлях до ідеальності, або як шлях до довершеності.

 

Будьте досконалі як і Отець Мій Небесний досконалий ЯКИМ ШЛЯХОМ?
шлях до ідеальності?	шлях до довершеності?
Ідеал, Абсолют, Бездоганність, Непомилковість, Нема бракованості, Я до якогось іншого ідеального “Я” шаблон	Досягти поставлену ціль, початок і кінець, задум і осягнення задуму Я Я Я Я Я Я Я пошук і розвиток власного

 

 

Чи будемо прагнути до ідеалу чи довершувати задум ми у кожному випадку будемо змінювати свій теперішній стан і прагнути до іншого.

Ми перебуваємо у постійній зміні. Незмінна ситуація – це загроза для удосконалення і для життя. Залишається відповісти на запитання: змінюватися в чому, як і в яку сторону, завдяки чому і заради чого?

Ці запитання порушують нашу стабільність і спонукають нас до роздуму над нашою пасторальною діяльністю, яка також потребує постійного руху, постійної зміни.

6. Аналіз доцільності і можливості майбутніх змін.

Змінювати заради того, щоб щось змінити – це злочин супроти розвитку людини і її діяльності. І цей злочин буде сам покараний собою через безрезультатність! Це свою чергу веде до простої логіки: якщо не приносить користі, то буде шкодити. Наприклад: купити в магазині якусь річ, щоб лише витратити гроші, стає проблемою потім : що робити з цією річчю?

Роздуми над доцільністю і реальними можливостями дозволить скерувати наші думки над змінами на добрий шлях, що стане дорогою у майбутнє.

Ці роздуми над змінами переслідують такі цілі:
– виявлення дійсної потреби у зміні ситуації та вироблення стратегії впливу на зміну ситуації.

– виявлення зацікавленості керівництва та відповідальних осіб в проведенні змін.

– виявлення основних організаційних і психологічних перешкод стосовно нововведень;

– виявлення наявності достатніх фінансових, матеріальних та інших ресурсів для здійснення змін.

 

Доцільність	Що? Чому і для чого? Як? Коли?
Керівництво і виконавці	Хто? Відповідальний за керівництво і виконання? Підтримка?
Результати і ризики	Які очікуються позитивні результати?Які можуть бути труднощі, перешкоди, спротиви, ризики
Матеріальні можливості	Що потрібно для цього? Які будуть витрати?

 

7. Складна схема у зміні діяльності в постійному процесі

Не випадково каже народна мудрість: краще зроби по новому, ніж переробляти. Та все ж досвід показує, що більшість людських процесів є доповненням ніж початком з нуля.

1. Постійний процес Стабільність, Застій, Повторення, Звичка, Інертність	2. Критичний моментПриходить трудність, Бажання більшого і кращого ►►►	3. Криза Сумнів, Аналіз і Переоцінка, Пошук рішень, Шляху вирішення ►►►	4. Вибір між: Нова ідея, відповідь на потреби, або Утвердження в старому►►►
▲ ◄?► ▼	7. Новий Постійний процесПовернення до стабілізації ◄◄◄	6. Наслідки.Нова форма діяльності або Новий підхід, ставлення, оцінка ◄◄◄	5.ЗміниНестабільність, пристосування до новизни або удосконалення в досвіді старого ◄◄◄

 

8. Методи зміни ситуації

Кожна зустріч приносить зміни. Зустріч між людьми, зустріч людини із трудністю несуть із собою великі зміни. Вплив одного до іншого відбувається завжди. Вплинути на ситуація можна різними способами. Все залежить, якого результату хочемо осягнути, якими темпами, які методи впливу будемо використовувати і хто є об’єктом впливу?

Революційний метод – переворот, революція, докорінні зміни відносно: цілі – завдання, способу діяльності, керівництва, персоналу – учасників, все нове і все по-іншому. Зміни є різкі і радикальні, наслідки очевидні і швидкому часі. Ціль оправдовує методи. Потреба у силі впливу на інших;

Еволюційний метод – зміни, що відбувають у поступовий спосіб через акцентуванні на кращих сторонах, покращеннях умови діяльності, дослідження явища небажаних результатів, пошук кореня проблем. Обмеження в часі не існує, але існують обмеження в діяльності. Ціль не оправдовує методи діяльності. Потребує багато старань і зусиль, щоб розвинути зацікавленість, мотивацію до покращення;

Пасивний метод. Відходячи від поняття, що зміни відбуваються завжди при зустрічі, можемо звернути увагу на простий метод пасивного впливу. Два попередні методи активно впливали і вносили зміни, а цей вказує, що ми можемо вплинути на зміни без великий зусиль. Деколи зміни стаються без нашого бажання, організації, тобто не навмисно, випадково. Прикладом може бути, що проста присутність особи може вплинути на інших. Батько зайшов до хати і діти заспокоїлись. священик зайшов і всі встали.

 

Революційний метод	Еволюційний метод	Пасивний метод
переворот, революція, докорінні зміни,Швидко!!!	Розвиток, поступове повернення до ціліЯкісно!!!	Вплив посередній, а якщо і безпосередній, то не навмисний, не націлений.Як вже буде!!!

 

9. Основні причини протистояння будь-яким змінам

1) Невизначеність щодо майбутнього. Знаю про те, що втрачаю, але не знаю те, що буду мати. Можливо це найважливіша причини опору будь-яким змінам. Це викликає занепокоєння, неспокій, напруження в роздумах. Зміни і наслідки змін – це темнота, що навіює страх;

Поборються Ясністю і інформативністю.
2) Використання у власних цілях. Опозиційне ставлення в принципі: чому має бути так, як іншим є вигідно? В декого виникає думка, що покращення відбуваються на рівні окремих людей та груп людей. Людська заздрість та порівняння із іншими часто блокує такі зміни. Негативний досвід особистого минулого чи інших людей не допускає, щоб це повторилось.

Така форма приниження і дискримінації може бути усунена через пошук спільного добра для всіх, через пояснення виняткових потреб, через пригадування цілей і методів діяльності;
3) Особиста думка і особисте розуміння, сприйняття. Кожен розуміє у міру своїх можливостей, оцінює на рівні своїх знань, має свій спосіб мислення і сприйняття, минулий досвід. Брак єдиномислія є серйозною причиною, щоб не підтримати новизну. І якщо назовні буде виявлятися підтримка у вигляді послуху, то в думках буде постійний спротив. Виправити можна із формуванням мислення, освітою та залучення до спільної діяльності, починаючи від планування і завершуючи реалізацією;

5) Нововведення потребують жертв. Зміни, як правило, потребують жертв: це затрата часу та зусиль, що прийшла стабільність і стабільність,  порушення взаємозв’язків, що вже з часом закріпились серед людей, для керівників це може бути втрата влади, зміна професії чи відповідальності.

Допомогою будуть духовні цінності та надія на кращий результат. Зараз буде важко, але потім буде легше і краще для всіх.

Причина	Наслідок	Що змінити?
Страх →	Невизначеність щодо майбутнього	← Ясність
Упередження, Заздрість  →	Використання у власних цілях.	← Позитивний досвід
Гордість, Лінивство  →	Особиста думка і особисте розуміння, сприйняття.	← Освіта, Правдиве сприйняття
Егоїстичність →	Нововведення потребують жертв.	←  Духовні цінності, надія на кращий результат

 

10. Силу опору можна зменшити

Часто прекрасні бажання обновлення зазнають краху через те, що не врахували силу опору, яка може виникнути в часі нововведень. Силу опору можна зменшити, але знищити її повністю – це нереально і врешті не потрібно. Якщо критична маса впливу є на вашій стороні, то опір, опозиційна сила, будуть вам лише допомогою. Опозиція критикує, слідкує за виконанням обіцяного, звертає увагу на слабі сторони новизни. Це може допомогти у ще кращому удосконаленні нових пропозицій.

– Довіра та особистий авторитет. Віра людини – це рушійна сила, що є основою в наших відносинах між людьми. Без віри один одному ми не сприйняли би жодної новизни. Батьки би не навчили своїх дітей. Науковці не насмілились відривати незнане. Прості відносини між людьми не мали би такої єдності. Щоб була віра: теоретична можливість(Що?), авторитет довірливої особи(Хто?), особистий досвід довіри (Як було у минулому?).

– Освіта. Цілеспрямоване навчання із роз’ясненням про потребу у змінах та про вияснення пропозицій саме такої новизни зменшує ступінь невизначеності та збільшує впевненість щодо подальшої діяльності. Знання – базою для думок. Впливають на бачення, розуміння і на висновки; – Залучення до спільної думання. Участь в плануванні, в обговоренні допомагають краще  зрозуміти потреби в нововведеннях.  Можливість запропонувати власні ідеї щодо змін та сприймати ідеї інших у формі відкритого діалогу дає можливість побачити те, що краще і відповідне. Завдяки спільному розумінні зменшується вплив особистих інтересів”когось” і “для чогось”, натомість приходить явне розуміння “нашої спільної справи” і відповідальності за кращу її долю.

– Залучення до спільної діяльності. Завдяки спільній діяльності дається можливість втілити спільне надумане. Творення спільного діла спонукає до спільної відповідальності за втілення ідей, успіх наслідків.
– Послідовність запровадження новизни. Крок за кроком. Послідовність у введення найперше необхідних змін і потім менш необхідних. Також від знаних до менш знаних, далі – до цілком нових.

– Експерементальність. Спробувати новизну – це не означає, що так має бути завжди. Тому перехідний стан експерименту дозволить бути більш відкритими до того, що є новим, але не обов’язковим і приреченим на постійність. Пробуєш, сподобається і почнеш впроваджувати в життя. Такий спосіб використовують рекламі нових продуктів в супермаркетах.

– Проінформованість і прозорість. Спростування чуток і побоювань шляхом більш широкого розповсюдження інформації про зміни і про їх перебіг. Люди потребують мати тему розмови і якщо їм її не дати тоді, вони візь муть першу зустрічну.

– Вчасність і актуальність. Все у свій час. Вчасне повідомлення про зміни, ознайомлення та роз’яснення. Відкритість до змін у впровадженні самих змін. Можливість часу стабілізації в пристосування до нових умов.

– Підтримка і увага. Особливо на початках, коли приходить етап нестабільності присутність та увага потрібні, щоб при перших трудностях не зупинилось все. Є необхідність особи, що переконана в новизні на 100%. Такі харизматичні особи своїм прикладом повертають спокій, де був хаос, рівновагу, де була паніка.

– Переговори і компроміс. Згода, угода, домовленість на користь нововведення ціною поступлення в іншому. Такі ухвалення “нововведень” шляхом “купівлі згоди” тих, хто чинить опір змінам за допомогою матеріальних стимулів, або інших форм. “Голосування єдиним пакетом” –  приймаються важливі рішення обох сторін, хоча окремо ніколи би не були підтримані. Часто використовується в бізнесі та політиці. Сила тривалості та існування нововведення триває від тривалості договору;
– Маніпулювання. Свідоме і заплановане використання неповної, неточної або неправильної інформації про зміни з метою отримання підтримки і здійснення змін. Скритий вплив на людину, використовуючи її слабі сторони. Має результат ефективний і тимчасовий, але веде до розчарування і недовіри у майбутньому;
–  Тиск, примушування. Застосування погрози, поставлення умови, примус, покарання за незгоду з введення змін. Створює видимий ефект згоди, але лише на певний час. При першій нагоді виникає явний спротив і навіть боротьба проти нововведень.

 

11. Поняття критичної маси

Такий фізичний термін вказує на те, що є сила, яка може бути рушійною сило і дати поштовх до змін, вплинути кардинально на ситуацію, стати вирішальною при виборі. Така сила не завжди може бути сталою і постійною. Вона не завжди залежить від кількості, ваги. Вона залежить від важливості моменту, точки опору, ситуації, взаємодії із іншими. Це рушійна сила, що може речі неможливі зробити можливими, але при сприятливих умовах, в певний час, в певних обставинах.

Приклад Давида і Голіяфа показує, що сила і величина не завжди можуть бути впливі на успіх. Відповідність і гармонія між хочу і можу творить критичну масу у рішеннях, відповідність і гармонію між “знаю” і “вмію” впливає на дії.

Отож є два шляхи силового впливу на ситуацію: застосувати всю силу, або віднайти критичну масу і малими зусиллями вплинути на дану ситуацію. Щоб відкрити двері ми можемо розібрати пів стіни, або малесеньким ключиком відкрити замок.

 

 Видрукувати