Крім дару життя, Бог дав людині цей дар свободи. Дар свободи – це великий вияв любові Бога до людини! І справді: що може бути більшого як дати свободу людині, котру любиш? Ця Божа любов і дістала назву: Любов дарування. Усе, що Бог робить для людини – це все для неї є даром. Даром, що неможливо виміряти і дати належну оцінку, але можливо прийняти і переконатися, що саме це потрібно для осягнення правдивого щастя.
1. Дар свободи
Одним із цих дарунків є дар свободи вибору і прийняття рішення. Користаючи з цього дару, ми думаєм, плануєм і досягаєм задуманого – а отже керуємо своїм життям. Деколи людина позбавяється фізичної свободи без її на то волі, але духовно і морально ніхто не в силі позбавити її свободи, навіть сам Бог. Бог дав людині свободу і дотримується цього рішення. Адже можна було би цілий світ навернути в одну мить, але Він терпеливо очікує на прийняття особистого рішення людиною.
Саме тому ми, отримавши свободу, отримали водночас і відповідальність за особисте життя. Так, ми несемо відповідальність за кожну справу зроблену нами свідомо і добровільно. Дехто може шукати причини наслідку свого життя в інших, але слід найперше заглибитись у себе, у своє життя, бо саме там можна віднайти те, що справді зробило життя таким, яким ти його маєш. Звичайно є те, що від нас не залежить: те, з чим ми приходимо на цей світ, те що впливає на нас проти нашої волі. Та все ж є досить багато простору у нашому житті де ми справді має прямий доступ, і коли ми ним не користаємо, тоді водночас віддаємось на користування іншому. Ось, тому кожний має стиль свого життя таким, яким його собі вибрав. Один постійно чується нещасливим, а інший в усьому проявляє оптимізм, дехто постійно нарікає на життя, а дехто невтомно шукає шляхів покращення.
Отож наше життя – це вибір, і це має бути наш вибір.
Одним із реальних прикладів, коли наше життя йде згідно нашого вибору, буде служити подружнє життя. Це справді конкретний приклад, саме тут чітко видно наш вибір, зміну і наслідки, які він вносить. Отож до роздумів.
Найперше з’ясуймо, що це “Подружнє життя”. Ці два слова ми вживаємо до всіх подружь, але чи для кожного вони є однаковими, чи для всіх вони мають те саме значення? Проаналізуймо: який зміст вони мають у нашому житті; яке бачення подружнього життя має кожний з нас; як кожен з нас переживає подружнє життя? У цьому нам допоможе певна класифікація.
2. Подружнє життя як «пекло»
- нестерпне життя чоловіка і жінки, що доходить до розірвання шлюбу, або ж і до бажання смерті одного з них
- постійне відчуття відрази до іншого, неприязнь, гнів, відчуття ворога, постійна боротьба за самовиживання
- кожен живе задля власної користі і використовує іншого для себе
- це викликає боязнь перед завтрашнім днем, бо знову може повторитись те, що було вчора
- Прагнення, щоб скінчилось це все чим скоріше
- Отож інший стає перешкодою до щастя
Цей період триває, як правило, недовго. Це час кризи сім’ї, який кличе до кардинальних, рішучих змін.
3. Подружнє життя як «ярмо»
- У певний момент дехто, або й двоє відчувають увесь тягар подружнього життя. А з часом ніби зникають сили далі боротися із труднощами, неприйняття цього тягару його з радістю і оптимізмом спонукає до прийняття рішення: Що ж робити?
- З однієї сторони треба розлучитися і не мучити один одного, але є причини, котрі на дадуть виконати це бажання, принаймі зараз, а це:
- це терпимість заради певної цілі: нерозривність шлюбу, діти, страх перед Богом, стид перед іншими,…
- Тому як дехто каже “вибору нема, мушу нести своє ярмо далі”. Так і несуть, але
- Ця дволичність не раз доводить до нервових стресів, пригніченості, навіть помішання.
- Це подружжя має спільну мету, якої прямує разом, тому не можуть стати однин для одного ворогами, чи суперниками – справа одна і спільна.
- Цей шлях можливо пройти тільки спільно, тому кожен зацікавлений, що інший дійшов теж.
- Постійне відчуття пригніченості, далека мрія про особисте щастя. Так, тілом поряд з сім’єю, серцем і духом далеко. Часто це подружжя вимушене показувати штучні добрі відносини перед іншими.
- У думці є постійне бажання, щоб швидше все скінчилось, і щоб прийшла свобода від тих ягарів, від ярма.
- Життя перетворюється упевний етап, котрий треба просто перенести за будь-яку ціну і витримати докінця
4. Подружнє життя байдужості
- Цей тип життя відносить до осіб, котрі вирішили жити разом (чи продовжити жити разом) тільки з причини з взаємної вигоди.
- Вони доходять до висновку: ти живи своїм життям, а я своїм, не будем заважати одне одному
- – це життя двох, що разом, але, які водночас далекі один від одного
- відстань між ними стала такою далекою, що виникла безнадія на поправу і на будь-яку зміну
- Це життя в постійному розчаруванні особистого життя і перехід в інертний стан
- байдужість відносин, холод відчуттів. Жінка, щоб зварити їсти, а чоловік, щоб принести гроші…
- у певний момент усвідомлюють, що мають байдужість один до одного у всьому: житті, почуттях, інтересах, здоров’ї. Їх ми називаємо – розлучені!
5. Подружнє життя як «спільна дорога до щастя»
- Двоє осіб, котрі бажають досягнути ціілі свого життя і обирають собі одне одного до помочі у цій дорозі життя. Кожна дорога має початок, так і від подружнього життя не очікують все і відразу, але з кожним кроком йдуть до зближення. На цій дорозі може трапитися все: перешкоди і труднощі, цікаві пригоди і чудові краєвиди. Вони обоє допомагають одне одному щось розділити, а щось і помножити.
- На цій дорозі є можливий зріст особистості кожного і взаємо доповнення
- Супроводжується розвиток міжлюдських відносин: взаємодопомога, ділення любові, взямопідтримка, співчуття, милосердя, прощення, вирозуміння
- Злагода в сім’ї приносить із собою радість від життя, бажання зустріти завтрашній день і жити в ньому
- Реалізація особистості кожного і двох наштовхує на відчуття щастя…
6. Яке ми вибираємо наше подружнє життя?
Тепер слід дати запитання: Яке є наше подружнє життя: Як пекло? Як ярмо? Як байдужість? А може і спільна дорога до щастя?
Не Має довір’я той, котрий скаже, що його життя складається само. Ні воно не може складатися само, бо ми не є роботами. А може дехто і є ним, або ж ще кимось подібним. У кожному разі будьмо свідомими, що маємо можливість покерувати своїм життям, у даному випадку своїм подружнім життям.
Цікаво, що багато людей кажуть, що у своєму житті зазнають, переживають всі ці види. Отож, може це етапи подружнього життя. А якщо етапи, то кожен етап має початок і має кінець. Кожен етап потребує бути відкритим і закритим. Етапами у людському житті керує сама людина. Можливо настав час до зміни, до переміни певного етапу на той, що справді дозволить почуватися щасливим у подружньому житті? Запитаймо себе, і саме себе, і саме про себе:
- Що ми зробили, щоб саме цей етап подружжя ми пережили?
- Який етап ми би хотіли зараз відкрити?
- Що для цього потрібно на вашу думку?
Визначіть конкретні кроки! Намагайтесь їх здійснити! Хай в цьому нам допоможе сам Господь Бог!
Ще в 2 ст. Християнський письменник Тертуліан окреслив християнську сім’ю так:
Яке гарне пожиття подругів,
• що мають одну і ту саму віру, одну і ту саму надію та одною і тою самою дорогою прямують до однієї й тої самої цілі!
• що разом моляться, разом просять, взаємно себе повчають, взаємно перестерігаються, і взаємно собі уступають.
Яке гарне пожиття подругів,
• коли вони не є собі перепоною в побожності, не скривають одне перед одним з подячними молитвами, не кладуть на собі знамена святого хреста потайки, не відмовляють молитов перед їдженням у скритості.
• коли одне перед одним нічим не криються, одне одному не є тягарем. Обидвоє охотно відвідують недужих, спішать з поміччю потребуючим, подають милостиню бідним.
Яке гарне пожиття подругів,
• коли уста обидвох співають псалми й похвальні пісні й честь Божу і обидвоє стараються перевищити одне одного в ревній службі Божій.