Нетлінний Царю вічності, що спасительною силою Промислу Твого тримаєш у правиці Своїй всі путі життя людського, дякуємо Тобі за всі явні і таємні благодіяння Твої, за земне життя і за Небесні радощі Царства Твого майбутнього. Подавай і надалі Твої милості всім, хто співає Тобі: Слава Тобі, Боже, повіки!

Тиша

(Період тиші – унікальний момент для зустрічі із Богом. Молитва мовчання – це залишити Богові те, що є поза моїми силами, поза людськими словом, чи навіть поза якоюсь розумовою думкою. Тиша – це можливість закрити людські уста, щоб почути Голос Бога).

Хваліте всі народи, хваліте Господа (2р)

Читання Євангелії 17,12-21.

12 Коли він входив в одне село, вийшло йому назустріч десять прокажених, що стояли здалека. 13 Вони піднесли голос і казали: “Ісусе, Наставнику, змилуйся над нами!” 14 Побачивши їх, він промовив: “Ідіть та покажіться священикам.” І сталось, як вони йшли, очистилися. 15 Один же з них, побачивши, що видужав, повернувся, славлячи великим голосом Бога. 16 І припав лицем до ніг Ісуса, почав йому дякувати. Він був самарянин. 17 Озвавсь Ісус і каже: “Хіба не десять очистилось? Де ж дев’ять? 18 І не знайшовся між ними, щоб повернутись, Богові хвалу воздати, ніхто інший, окрім цього чужинця?” 19 І він сказав до нього: “Встань, іди: віра твоя спасла тебе.”

20 Якже спитали його фарисеї, коли прийде Царство Боже, він відповів їм: “Царство Боже прийде непомітно; 21 ані не скажуть: Ось воно тут! – або: Он там! – бо Царство Боже є між вами.”

коротка тиша

Господи, ми шукаємо щастя і не знаходимо, а воно так близько.

ЗАЛИШИСЬ – Bleibet hier

d A d A d C F C d A A7

Залишись й зі мною молись. Пильнуй молися. Пильнуй молися.
Будьте тут, залиштесь зі мною, чувайте-моліться, чувайте-моліться.

Читано:
Тропар, глас 4: Благодарні ми, недостойні раби твої, Господи, * за твої благодіяння супроти нас. * Славлячи Тебе, хвалимо, * благословимо, благодаримо, * оспівуємо й величаємо Твоє благоутробіє, * і як раби любов’ю кличемо до Тебе: * Благодітелю, Спасе наш, слава Тобі.

Слава: Кондак, глас 3: Сподобившись твоїх благодіянь і дарів, даром даних, * як раби непотрібні до Тебе, Владико, усердно припадаємо, * благодарення усильно приносимо * і, Тебе як Благодітеля і Творця славлячи, кличемо: * Слава Тобі, Боже всещедрий.

І нині: Богородичний, глас 3: Діва днесь предстоїть у церкві * і з ликами святих невидимо за нас молиться Богу. * Ангели з архиєреями поклоняються, * апостоли з пророками ликують, * бо ради нас молить Богородиця превічного Бога.

Роздуми: Подякувати Господу Богу за всі отримані ласки.

Вдячність виникає з самої суті людського існування. Людина отримує життя і все, що є його наповнює. Вдячність є прийняттям життя і всього, що його наповнює.

Слово «подяка» в грецькій мові складається з двох слів: eu (дуже, добре) іcharidzomai(робити комусь приємно) або charis (те, що радує).

Дякувати означає відповісти приємністю на отриману доброту, стати джерелом радості для подателя доброти. Вдячність випливає з досвіду глибокої радості і відчуття приємності життя.

Відсутність вдячності в людському житті є свідченням відсутності радості життя. За своє життя не дякує той, кому не хочеться жити, бо не бачить доброти, або ж її не приймає.

Запрошуємо зараз спитати себе: чи ми відкрили справжню радість і найглибшу приємність життя?

Чи ми побачили і прийняли доброту у житті: фізичному, суспільному, сімейному, професійному, інтелектуальному, почуттєвому і духовному?

Мати радість від Духовного життя – це означає зуміти об’єднати всі інші частини життя, щоб життя було в повноті! «Струменів» людського життя мають давати світло іншим.

Коли людина не відкриває радості життя і не дякує за це, її внутрішній стан погіршується.

Застеріагає апостол Павло: Бо, пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували, але знікчемніли своїми думками, і запаморочилось нерозумне їхнє серце. Називаючи себе мудрими, вони потуманіли (Рим 1, 21-22).

Не бачити доброту ні в минулому, ні в майбутньому, ні в теперішньому – це небезпечно! Біблія однозначно оцінює такий спосіб життя проявом людського засліплення. Життєвий песимізм, який дехто називає реалізмом, випливає з відчаю, який є формою ілюзії, тобто «поганого бачення». В ілюзії перебуває як той, хто дивиться на життя лише через «рожеві окуляри», так і той, хто бачить усе в «чорних кольорах».

Людське життя характеризується гамою різноманітних кольорів. В цьому є прекрасність Божого задуму!

Відсутність вдячності є знаком не тільки випадкового внутрішнього заплутаності чи сліпоти, але внутрішнього упадку. Невдячність є гріхом.

Апостол Павло називає невдячність великим гріхом і звертає осбливу увагу, що невдячність – ознака останіх часіх: Знай же ти це, що останніми днями настануть тяжкі часи. Будуть бо люди тоді самолюбні, грошолюбні, зарозумілі, горді, богозневажники, батькам неслухняні, невдячні, непобожні, нелюбовні, запеклі, осудливі, нестримливі, жорстокі, ненависники добра,зрадники, нахабні, бундючні, що більше люблять розкоші, аніж люблять Бога (2 Тим 3, 1-4).

Невдячність є гріхом невіри. Вона виникає з людської гордості і нерозумності. Гордість переконує людину, що вона все завдячує собі самій: своїй праці і здібностям. Глупота переконує людину, що все береться само собою, і що їй належить усе.

Вдячність належить до чесноти віри. Праведний Йов дякував Богу за все, що Бог дав і забрав. Вірив і дякував за все.“Я вийшов нагий із утроби матері своєї, і нагий повернусь … Господь дав,—і Господь узяв… Нехай буде благословенне Господнє Ім’я! (Книга Йова 1:21.)

Вдячність випливає з внутрішнього переконання, що все походить від Бога, що Бог є джерелом усякого добра.

Вдячність має бути початком усякої молитви. Перед словом “дай” має бути завжди слово “дякую”. Це станеться тільки тоді, коли ми будемо постійно відкриті на Божу доброту: бачити її, приймати її, жити нею.

І тому св. Павло в своїх листах заохочує:

І все, що тільки робите словом чи ділом, усе робіть у Ім’я Господа Ісуса, дякуючи через Нього Богові й Отцеві (Кол 3, 17).

Подяку складайте за все, бо така Божа воля про вас у Христі Ісусі (1 Сол 5, 18).

Ми завжди повинні подяку складати за вас Богові (2 Сол 1, 3).

Дякуючи завжди за все Богові й Отцеві в Ім’я Господа нашого Ісуса Христа (Еф 5, 20).

У будь-якій життєвій ситуації ми можемо відкривати радість життя і ділитися нею з Богом в подячній молитві, тому що Він присутність в кожній ситуації і в кожному місці – в усій історії нашого життя.

Вдячність має бути природною, повсякчасною, постійною, стати основною характерною рисою життя – як подих.

Ікос 1

Слабким і немічним дитям народився я у світ, але ангел Твій розпростер свої світлі крила, охороняючи колиску мою. З тих пір любов Твоя сяє на всіх путях моїх, дивно направляючи мене до вічного Світла. Всещедрі дари Твого провидіння явлені з першого дня і донині. Тому дякую і взиваю з усіма, що пізнали Тебе:

Слава Тобі, що покликав мене до життя.

Слава Тобі, що показав мені красу вселенної.

Слава Тобі, що розкриваєш переді мною Небо і землю як вічну книгу мудрості.

Слава Твоїй вічності посеред світу тимчасового.

Слава Тобі за таємні і явні милості Твої.

Слава Тобі за кожне зітхання смутку мого.

Слава Тобі за кожен крок життя, за кожну мить радості.

Слава Тобі, Боже, повіки!

Мала історія:

Один старець пояснив цінність дихання і вдячності за повітря:

Ми дихаємо завжди і це ознака того, що ми ще живемо. Кожного разу нам дається свіжий ковток повітря. Ми це сприймаємо за належне, звикаємо до цього і ризикуємо забутися бути в цьому вдячні. Лише розуміємо цінність свіжого ковтка повітря, коли його не вистачає.

Святий Василій Великий додає до цього благотворну пересторогу: “Тому, що ми не дякуємо за блага, які отримали від Бога, то щоб привести нас до тями, необхідно їх у нас забрати. Як очі не бачать дуже близько, але вимагають відповідної відстані, так і невдячні душі через втрату благ звичайно починають відчувати попередню милість і, не відчуваючи ніякої вдячности до свого благодійника, поки користувалися дарами, після втрати шкодують за минулим (Слово про подяку, т. 4, с. 74).

Щоб набрати наступний ковток повітря, потрібно спочатку видихнути – сказавши дякую. Хіба це не радість? Вдихнути і видихнути?

Подячна молитва

Господи Ісусе Христе, Боже наш, Боже всякого милосердя і щедрот, Твоя милість безмірна і чоловіколюбність – недослідйма безодня; до Твоєї величності припадаючи, з боязню і трепетом, як слуги недостойні, нині подяку складаємо Твоєму милосердю за всі Твої благодіяння, що були уділені слугам Твоїм.

Нині, як Господа, Владику і Благодійника славимо, хвалимо, оспівуємо, величаємо і, припадаючи, знову і знову благодаримо.

Нині Твого безмірного і невимовного милосердя смиренно благаємо, щоб прийняв благодарні моління смиренних рабів Твоїх і милостиво благословив їх в подальшому житті, щоб сповнені любов’ю до Тебе і ближніх і в усіх доброчинствах жили, далі одержувати блага Твої сподобилися;

Нуні сподоби нас, Всесильний Боже, у храмі Твоєму Святому і місті цьому (або обителі цій, або селі) благочесно жити і від усяких злих обставин захороненими бути, щоб ми в мирі та спокої Тобі приносили славу, подяку і поклонення з Безначальним Твоїм Отцем, і Пресвятим і Благим і Єдиносущним Твоїм Духом, нині, і повсяк час, і на віки вічні. амінь.

За що можна подякувати Господеві ?

Часто люди говорять: «Як можна дякувати, якщо немає за що подякувати?» Ці вислови говорять про засліпленість людини: дивиться, має очі і довкола світло, але не бачить. Якби ми дякувати за все, то в нас не було б часу скаржитись, бурмотіти, критикувати, нарікати, виявляти невдоволення. Хто перебуває в присутності Бога, той постійно сповнений Духа Вдячності. Лише потрібно відкрити очі побачити всю доброту. Лише потрібно відвести очі від всього, що привертає твою увагу на “брак чогось”.

Історія
Один чоловік йшов неподалік залізниці. Сум, горе серця сповнювали його душу. Бо він був бідний, не мав у що взутися, а невдовзі мала настати зима. «Чому, Боже, ти позабув про мене? Невже я мушу це терпіти і замерзати?». Такі думки були у того чоловіка.
І ось, неначе відповідь на його питання, побачив він попереду двох чоловіків, які допомагали третьому – переносили того через колії. У чоловіка не було ніг. Він пересувався на спеціально виготовленому візку. Його сил не вистачало для того, щоб здолати яку-небудь перешкоду. Той, хто бачив це, раптом зрозумів – йому є за що дякувати Богу! «Слава Тобі, Творець Небесний за те, що я не маю взуття, але маю ноги!» – радісно вигукнув чоловік.

У Посланні до римлян написано: «Хто їсть, для Господа їсть, бо дякує Богові. І хто не їсть, для Господа не їсть, і дякує Богові» (Рим. 14:6).

Якщо ми не навчені цього були нашими батьками чи рідними, якщо наші друзі, серед яких ми виросли були невдячні, то тепер маємо можливість це змінити і почати зауважувати скільки багато добра є довкола нас, побачивши в нашому серці серці з’явиться багато тем для подяки: за те, що маємо і за те, що не маємо.

Молитовні намірення

Господи Боже нас, Ти, який все сотворив і всім управляєш, складаємо тобі подяку за дар нашого життя, за можливість споглядати красу твого творіння, за можливість користуватися твоїми дарами, якими ти щедро нас обдарував.

Господи Боже наш, Ти вислухав Мойсея, коли він простягав до Тебе руки, і народ ізраїльський зміцнив на амаликитян, дякуємо Тобі, за даровану мудрість для тих, які несуть відповідальність в нашому суспільстві і працюють ради спільного блага України у цей складний час.
Господи Боже наш, Ти вислухав Мойсея, коли він простягав до Тебе руки, і народ ізраїльський, який просив звільнення з Єгипетського полону, дякуємо Тобі, що дарував нам визволення з неволі гріха, дякуємо за мудрість розпізнавати добро та зло.
Господи Боже наш, Ти озброїв Ісуса Навина на битву та повелів сонцю спинитися. Подяку тобі складаємо, що сьогодні Господи, що зміцнюєш Твоєю силою наш народ, примножуєш його славу та не даєш впасти в зневіру, безнадію і просимо, даруй перемогу над ворогом, бо до Тебе взиваємо, Царю наш.
Господи, Всемогутній Боже, Царю всіх царів і Володар усіх володарів! Дякуємо, що зміцнюєш всемогутньою правицею Твоєю нашу державу, захисти її цілісність і збережи незалежність.
Господи Боже сил, Боже спасiння нашого, Ти Єдиний твориш чудеса. Дякуємо, що споглядаєш чоловiколюбно на рабiв Твоїх i вислуховуєш нас, даєш сил та віри у перемогу, проти ворогів наших, які зiбралися, щоб погубити нас i знищити державу нашу.
Господи, Ти спиняєш війни до краю землі, ламаєш лук, знищуєш меч і колісниці спалюєш вогнем (Пс.45:10). Дякуємо, що є нам допомогою, захистом і силою, кам’яною горою та обороною від ворогів.
Господи, Ти сказав, що й волосина з голови нашої не впаде без волі Твоєї (Лк.21:18). Дякуємо, що оберігаєш український народ, просимо Тебе, збережи наше військо, пошли ангела Твого на зміцнення захисників народу нашого,подяку тобі складаємо за зцілених поранених, що даруєш здоров’я для постраждалих та потішаєш родини загиблих.
Господи Боже, Спасителю наш, не пом’яни беззаконь i неправд наших, але в милостi i щедротах Твоїх вiдвiдай смиренних рабiв Твоїх, повстань на допомогу нам i подай воїнству нашому з iм’ям Твоїм перемогти. Зруйнуй неправеднi намiри тих, хто йде на нас вiйною.
Владико миру, як щезає дим, так нехай щезають вороги нашi, i як порох розсипається вiд лиця вiтру, так нехай розвiються їхнi злi задуми знищити нашу державу, наші сім’ї.
Господи, Всемогутній Боже, Царю всіх царів і Володар усіх володарів! Нехай буде воля твоя! А ми славу та подяку Тобі розсилаємо, за всі радості та смутки
Владико миру, дякуємо, що приходиш до кожного з нас та приносиш мир у наші серця, наші сім’ї та родини, що не залишаєш нас у час спокус і випробувань

Господи, Ти мандрував з своїми учнями до Емаусу, супроводжував нас дорогою в Італію і продовжуєш йти з нами цим шляхом. Дякуємо, Тобі, що ти завжди поруч та благословляєш наші шляхи.
Отче наш, дякуємо, що своєю любов’ю обдаровуєш наші сім’ї та кожного з нас. Дякуємо, що тут далеко від рідного дому дарував нам нашу Церковну сім’ю.

(Після кожного намірення «Дякуємо Тобі, Боже наш» або Подяку Тобі возносимо, Боже наш! Або Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі. )

Кондак 2

Господи, як добре перебувати у Тебе: благоприємний вітер, гори, що здіймаються до Небес, води, немов безмежні дзеркала, що відображають золоте проміння і легкість хмар. Уся природа таємно шепочеться, вся вона повна ласки; і птахи і звірі носять печать любові Твоєї. Благословенна мати-земля з її швидкоплинною красою, що викликає тугу за вічною батьківщиною, де в нетлінній красі лунає: алилуя.

Ікос 2

Ти привів мене до життя цього, як у рай чарівний. Ми побачили Небо, немов глибоку синю чашу, в блакиті якої співають птахи; ми почули умиротворений шум лісу і милозвучну музику вод; ми споживали солодкі плоди і мед запашний. Тому добре у Тебе на землі і радісно у Тебе на Небесах:

Слава Тобі за свято життя.

Слава Тобі за пахощі конвалій і троянд.

Слава Тобі за приємне розмаїття ягід і плодів.

Слава Тобі за діамантове сяйво ранкової роси.

Слава Тобі за усмішку світлого пробудження.

Слава Тобі за земне життя, яке готує до життя Небесного.

Слава Тобі, Боже, повіки!

Слава Богу за все

Десь колись вже давно на високій горі

Жив премудрий досвідчений старець.

Часто він повторяв і завжди поучав –