Служіння катехита в катихизації живого досвіду особливо проявляється у всіх трьох фазах планування: підготовка, проведення і завершення.
Найбільша праця відбувається до зустрічі. Хоча на перший погляд виглядає так, що такий спосіб може здаватися легшим: «Катехит майже нічого не говорить – група працює сама і в більшості на зустрічі лунає голос учасників».
Насправді все навпаки.
Катехит – це слуга
Щоб учасники могли вільно спілкуватись між собою і активно були залучені до теми, катехит повинен дуже добре підготуватися. Йому потрібно:
добре підготувати актуальну тему;
передбачити можливі реакції;
підготувати питання;
продумати час і сполідовність;
приготуватись до складу групи, де буде особистий підхід;
підготувати підручні матеріали;
знати, як повернути розмову до теми, якщо дехто відхилиться;
вміти зупинити можливий напругу чи конфлікт;
відрізняти духовний досвід від простої емоції;
розпізнати момент, коли потрібно заговорити, щоб відновити диманіку зустрічі;
знати, коли мовчати і дати простір іншим.
Тому мовчання катехита це є професійна компетентність, але також і вияв смиренності.
Катехит повинен вміти слухати і запрошувати до уважного служння
Одна з найскладніших навичок катехита – не говорити. Якщо дитина каже: «Я не люблю молитися». Катехит не повинен відразу відповісти: «Ти повинен молитися, бо…» Краще: «А чому тобі не хочеться?» Якщо підліток каже: «Я не бачу сенсу ходити до церкви». Не треба відразу читати лекцію. Можна запитати: «А коли ти востаннє відчув, що в церкві для тебе справді щось відбулося?» Це вже початок діалогу.