Жінка одного разу в присутності інших висловила свій жаль, що не може ніяк посповідатись.
Священик здивовано відреагував і на це сказав, що він постійно є в храмі перед службою і це для того, щоб хтось скористався з нагоди і міг примиритися з Богом перед Літургією. Але жінка відповіла, що вона не наважується підійти, бо священик постійно щось робить, чимось зайнятий. Читати далі Я ніяк не можу посповідатись
У храмі молились на вервиці перед фігурою Пресвятої Богородиці. Почулось скрипіння дверей і зайшла жінка із дитиною. Вони відразу долучились до спільної молитви. Жінка дивилась уважно на фігуру і виразно вимовляли слова, але в один момент відвела свій погляд і поглянула на дитину, бо чомусь пильно дивилась на жінку, замість того, щоб обернути свою голову туди, де всі дивляться.
Цей погляд на собі відчула жінка і відчула себе ніяково, тому й запросила жестом руки дивитись на фігуру Пречистої Дівиці. Але дитина далі продовжувала дивитись на цю жінку.
Це не могло залишити поза увагою тих, хто стояв поруч і став свідком чудесної науки. Читати далі Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі. Історія про світлу жінку.
Чим простіша була техніка, тим простіші були стосунки, а тепер не знаєш: як до людини підійти і що там є в неї всередині?
Техніка нас навчила до легкого і великого результату, але так не може бути у стосунках з людиною, хіба якщо до неї ставитись, як до техніки, тоді …
так, але тоді ти знищуватимеш її людськість, маючи якийсь там результат. Читати далі Чим простіша була техніка, тим простіші були стосунки
До одного міста приїхав відомий симфонічний оркестр. Великої реклами не було, але все місто говорило тільки про цей вечірній концерт. Як і очікувалось, все пройшло дуже славно і оплески були гучними.
Коли всі вже розходились, один чоловік рішуче попрямував до сцени i звернувся до диригента: “Маестро, у чому є секрет вашого успіху?”
Читати далі Слухати один одного, щоб інші слухали серцем
На одній гостині торкнули розмову віри і один із гостей згадав свій шлях з рідного дому, коли ще з раннього віку подався у світи. Розстібнувши комір сорочки він показав хрестик, який подарувала йому мати. Це і було поясненням, чому візерунок і форма більше нагадували жіночу прикрасу ніж чоловічий хрест. Дарунок матері він завжди ніс із собою на знак материнського благословення і її постійної молитви. У хвилинах самотності він притискав до грудей хрестик і потім цілував його, шепочучи, повторюючи слова матері: “ти не сам!, так, я не сам!” Читати далі Три друга, три хрести, три різні історії, але Він один
