Дорогі браття і сестри, Євангеліє Луки 10, 25-37 нам розповідає про зустріч законовчителя із Ісусом. Відразу вражає те, що сам будучи учителем, він звертається до Христа «Учителю», даючи йому запитання про вічне життя. І хоч той мудрагель спокушаючи питав, наш Учитель показує себе справжнім учителем, бо не провокується і не дає готової відповіді відразу, а допомагає віднайти її. Спочатку запрошує до пригадки Святого Письма, а далі запрошує поглянути на життєву історію. Адже Бог діє в історії Людини. В кожній історії людини є ознаки присутності Бога, Його присутність є часто тиха і невидима, але з явними знаками Любові.

По любові між собою – пізнають, що ви мої учні

Той назвав його “Учителем”, але чи Ісус назвав його Своїм учнем? Любов стає основним критерієм бути учнем Ісуса, бути з Ним. Дві заповіді Любові є не тільки дорогою до Божого Царства, але вже є Божим Царством тут на землі, хто увійшов у це Царство, той вже відчув присмак раю. Учні Ісуса знають, що таке рай. Читати далі Хочеш бути любленим? Тоді стань ближнім, люблячи… →

Дорогі браття і сестри, читаючи історію з Євангелії від Луки  (Лк.8,41-56) про уздоровлення кровоточивої жінки та воскресіння дочки начальника синагоги, ми можемо зауважити, що ці дві різні історії, насправді творять одну єдину історію, яка поєднується Самим Богом.
Так, це була історія Бога, котрий зустрічає страждущих людей, що зустрічаються біля Нього і стають частиною Його великої історії. У цій зустрічі поєднані два різних світи. З однієї сторони – чоловік, в якого трудність із 12-річною дитиною, а з іншої – жінка, яка стільки ж років страждає. Обоє вони на порозі смерті. Він, голова синагоги – відома і публічна особистість, а вона – та, котра вимушена ховатись від усіх, приречена на забуття ще за життя. Він поважний та шанований чоловік і за нього переживають інші, а вона самотня постійно ходила з думкою, чи ще комусь потрібна?
Так, у них було спільне – біль, страждання, страх… Але таке хіба об’єднює? І навіть, якщо так, то це хіба буде на довго? І таке “страждаюче” єднання до чого приведе?
Важливо зауважити, що вони, і подібні їм, не мали багато шансів зустріти одне одного у звичайному житті. Це щось дивовижне! До Бога приходять люди такі різні, що у звичайному житті не зустрілись би ніколи. Але вони зустрілись. Їхня віра привела до одного джерела милосердя – до Христа. Вони шукали Його і зустрілись між собою. Бог уміє поєднувати!

Така історія може нам пригадати Церкву – спільноту людей, які зібрані в ім‘я Бога. Читати далі Такі різні між собою, а перед Богом такі єдині! →