Чому маємо чогось більше? Щоб ми не були самотніми!
Дорогі браття і сестри у Христі, в Євангелії від Луки ( Лк. 12, 16-21.) ми читаємо притчу-історію про чоловіка, який раптово розбагатів, але це його щастя тривало недовго. Ми не знаємо, як закінчилась ця історія. Складається враження, що Господь запросив нас пережити цю ситуацію, але залишив нам право завершити по-своєму.
Минулого разу ми звернули увагу на те наскільки важливі історії в нашому житті. Історії особисті чи історії інших, важливо, щоб вони були для нас повчальні. Не повчальні історії ми називаємо плітками, або осудом, або нісенітницями – можемо прирівняти їх до сміття. На цінних історіях будувалася історія людства, вони передавалися з уст в уста, адже несуть у собі мудрість.
Яку ж мудрість несе в собі сьогоднішня історія, яка видається дуже дивною.
Вражає, що в цій історії не розповідається більше ні про кого, згадуємо лише про нього чоловіка, що відразу розбагатів. Він сам жодного разу ні про кого не згадує. І завжди є сам: думає сам, спілкується сам з собою, робить все сам. І також його мрії стосується тільки його самого!
Складається враження, що крім нього більше нема нікого на цій землі.
Таким чином можна зробити висновок, що цей чоловік жив сам і жив тільки для себе самого, навіть не було місця для Бога, подателя добра.
Читаючи цю історію, ми себе десь запитуємо:
“А яким є моє життя? Чи є присутній ще хтось в історії мого життя? Чи хтось є присутній у час моїх успіхів ? Чи мої мрії виходять за межі мого особистого життя і стосуються життя також інших людей?”
Вчинки милосердних людей стримують цей світ від остаточної погибелі
Слава Ісусу Христу! Дорогі браття і сестри у Христі, уривок з Євангелії від Луки (Лк.10, 25-37), в якому розповідається як один чоловік законовчитель підійшов до Ісуса і дав йому запитання. На що Ісус відповідає, розказуючи одну притчу, яка була дуже наближена до правдивої історії. Ісус міг відповісти кількома словами, але вирішив, щоб чоловік та інші, котрі слухали, самі віднайшли відповідь. Що і врешті сталося в кінці вже їхньої історії. Прочитати все »
Дорогі браття і сестри у Христі, сьогодні свята церква запрошує нас звернути увагу на уривок з Євангелії від Луки (Лк. 8, 41-56), в якому розповідається як один чоловік, який був головою синагоги у тій місцевості, запросив Ісуса у свою хату, тому що його дочка хворіла. Ісус приймає запрошення, але запізнюється, бо дочка померла.
Можемо припустити, що вся причина спізнення була в тому, що в дорозі Спасителя затримали. Багато людей хотіло зустрітися з Ісусом, серед них була жінка, яка ховалася від усіх, бо мала особливу хворобу, через яку не могла бути серед людей, бо вважалася нечистою. Її викриття означало приречення її до кари смерті. Але ця історія могла мати інший розвиток, якби не сталась зустріч із цією жінкою, яка нехотячи затримала Ісуса …а може це Він сам затримався? (більше…)
у кожній складній ситуації має бути відповідне рішення
Прибігаю на станцію і лечу швидко до кас за квитком, а там неочікуваності мене вже є велика черга. Захеканий привертаю увагу всіх. Залишилось мало часу до відправки поїзда, а людей – багато. Мій благальний погляд не залишив поза увагою касирку, вона дала знати, що зрозуміла мій критичний стан, але кивнула головою на людей, мовляв: хай вони вирішують. Я миттєво попросив усіх пропустити, пояснюючи, що можу запізнитись на потяг. Люди спокійно між собою переглянулися, дехто висловився, що ми всі рівні і у всіх нас теж нагальні справи, тому мені треба краще організовуватись, врешті це не їхня вина в тому, що я запізнююсь… вони обговорювали, а час швидко злітав. Я стояв в очікуванні рішення моєї долі і долі тих, хто чекав на мене. Врешті одна жінка змилосердилися і повірила мені, пропустила. Жінка на касі теж миттєво і з радістю подала мені квиток і ще й побажала щасливої дороги.
Ледь встиг, двері за мною закрились і потяг рушив з місця… Ох, яка радість…. Сиджу, відхекуюсь і відходу від попереднього стресу … Прочитати все »
Пішов той, сповіщаючи по всьому місті, що Ісус зробив йому
Дорогі Браття і сестри у Христі, у Євангелії від Луки (Лк. 8, 26-39) ми читаємо Історію про зцілення і звільнення від дії зла одного чоловіка. Розвиток події нас дуже вражає, але особливу увагу привертає той факт, що на завершені історії Ісус не задовільнив прохання цього чоловіка бути з Ним, але навпаки відпустив його і попросив: “Вернися додому й розкажи все, що Бог зробив тобі”.
Без сумніву це була не найкраща кандидатура серед всіх, хто на той час був, щоб розказувати про Бога, але Ісус вибирає саме цього чоловіка для особливої місії. Прочитати все »
А де є то ті, що храм прибирають?
У неділю перед літургією у храмі приватно молились побожні люди. Їх кожного разу подивляти всі, бо саме вони творили молитовний дух перед Богослуженням, вже не згадуючи те, що вони ніколи не запізнювались.
Їх не один вважав достойним прикладом воцерковлених людей.
В один момент одна молільниця зауважила, на підлозі сміття і миттєво відреагувала, кажучи: «А де є то ті, що храм прибирають?» Прочитати все »