Дорогі браття і сестри у воскреслому Христі, в цю останню неділю перед торжеством вознесіння ми читаємо історію про незрячого чоловіка, що при зустрічі із Спасителем прозрів. Після Пасхи це вже третя розповідь про зустріч між Ісусом та потребуючою людиною, після якої сталась зміна в житті. Читати далі грішників Бог не слухає, але коли хто Бога шанує і чинить його волю, – того він слухає.
A якщо я цього не маю, що мають інші? Які виникають думки? Хто тебе навчив цих думок? Вони тебе спонукають до добра чи …? Історія про чоловіка, що народився незрячим наштовхує нас на роздуми про людське щастя і нещастя, яке часто пов’язують із Божим благословенням. Чи дійсно нестача в чомусь – це брак Божого благословення чи покарання за гріх? Читати далі Шлях від людських нещасть до діл Божих – також твій шлях?
Коли людина має труднощі, то вона час від часу себе запитує: «чому є так і доки це все буде тягнутися?»
Це природно шукати причину твоїх проблем і мріяти про їх вирішення. А якщо не можеш вияснити, що є причиною? То що?
Дійсно у нашому житті є багато запитань і мало відповідей. Хоча, якщо задуматися, то все вияснюється з часом або само відпадає як непотрібне. І це є доказом старого твердження: все знати не можна! А чи потрібно знати все? Читати далі Пасха – це перехід до переконання: щоб ділам Божим виявитись на тобі
У цій історії із сліпонародженим зустрічаємо не одного чоловіка, що був сліпим. Можемо побачити інших засліплених. Хоч сам він був фізично сліпим, але натомість був душевно зрячим, бо мав віру і довіру, тобто був відкритим Завдяки цій вірі, послухавши Христа, одужав. Його оздоровлення було явним Божим чудом. І хоч були ті, хто не вірив і не приймав це за факт, сам факт чуда не могли заперечити. Тоді засліплені духовно закривали очі тим, хто хотів бути зрячим, хто хотів повірити в Христа..
Прийшов Ісус в у місто і побачив сліпого, що був сліпий із народження.
Життя сліпого просте. Сидиш при дорозі і просиш милостиню, тобі дають і ти живеш з цього. Тобі співчувають, жаліють, що ти не такий, як всі, а дехто принизливо докоряє, мовляв – це за гріхи батьків, або особисті переступи Божих законів. Життя просте: сидиш, прислухаєшся до слів людей, до дзенькоту монет.
Того дня замість співчуття чи докору, і замість звуку падаючої монети було чути дивну розмову чужинців про якісь «діла Божі» і як хтось плюнув на землю. Читати далі Що буде тоді, коли розум почне перечити вірі? Не буде чуда …
