Архів категорії: Духовні роздуми

духовні роздуми

Життя на піску і на скелі

Loading

 Одного разу Учитель проходжувався з одним учнем по березі моря. Вони двоє ішли і мовчали, але між ними відбувався німий діалог, який можна було побачити зі сторони. Читати далі Життя на піску і на скелі

Дивний чоловік…

Loading

isusНим захоплювалися, але не всі Його наслідували. Його слухали, але мало хто сприймав, а ще менше вірили. Він жив не за правилами, які укладали віками,якими жили його сучасники. Часто його не розуміли і часто підсміхалися у своєму серці з його наївності. Він мав дивні думки і мрії. Кожен, хто його слухав, дивувався, але не кожен погоджувався з ним. Навіть найближчі і найдорожчі не розуміли його повністю. Чому? Читати далі Дивний чоловік…

Господь чекає зустрічі

Loading

Господи, коли Ти створив людину, то наділив її даром спілкування. Людина могла безпосередньо спілкуватися з Тобою. Але стався гріх, що розірвав це спілкування. Людина перестала чути твій голос. Від того часу Ти постійно намагаєшся відновити це спілкування: між Творцем і Його творінням. Читати далі Господь чекає зустрічі

Можемо відкласти на завтра, але чи воно буде

Loading

nadiaКожний день для християнина – це день невидимої боротьби між добром і злом, між любов’ю і ненавистю, між прощенням і помстою. У церкві наповнюємось Божим словом, а виходимо зі церкви і світ хоче його забрати від нас. Бережімо! Те, що втратимо сьогодні, завтра не знайдемо. Хоча завтра буде, щось інше. Це також правда.

Але Читати далі Можемо відкласти на завтра, але чи воно буде

Спішу і потім шкодую …

Loading

Коли тільки взнали, що я маю з’явитись на світ, то з нетерпінням чекали того часу, коли я покажусь. Дивно, що потім у житті мені час від часу говорили: чому ти родився на нашу голову?
Коли я почав говорити свої перші слова, то всі чекали того моменту, щоб зі мною поділитися всім, що знали, і хотіли почути також від мене про моє життя. Дивно, що одного дня я почув: ти нам вже надоїв своєю цікавістю і своїми балаканнями і нам тобі нема чого сказати. Читати далі Спішу і потім шкодую …