Будьте, як Отець (синодальні слухання)
Тема: “Будьте, як Отець”
ВСТУПНІ РОЗДУМИ:
Дорогі Браття і сестри у Христі, у Євангелії від Луки (Лк. 6, 31-36).ми читаємо уривок із Нагірної проповіді Ісуса:
У цьому уривку Ісус згадує про грішників і про добрих, про тих, від кого можемо отримати взаємне і тих, котрих, ми зачислили до ворогів.
Чуємо кожного разу запитання “ яка ваша заслуга?”
Цими запитаннями Ісус немов запрошує переглянути своє життя. Життя, яке ми організували собі добре: є внутрішній закони і звичаї, які виробились досвідом. Все немов функціонує. Ти мені помагаєш, а я тобі. А тих, хто став ворогом, того треба обминати і не мати нічого спільного. Все немов ясно і надійно.
Але так виглядає, що Ісус чимось невдоволений.
Стає ясніше, коли Він проголошує: “Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний”.
І лише тепер стають зрозумілими і слова про прощення, і про любов, і про те, щоб не чекати назад нічого … Отець наш небесний є таким … А ми, а я, а ти? Прочитати все »
Дорогі Браття і сестри у Христі, у Євангелії від Матея (Мт. 17, 14-23) ми читаємо розповідь про батька, який підійшов до Ісуса і вилив свій біль:
“Господи, змилуйся над моїм сином, бо він причинний і тяжко нездужає: часто кидається в огонь, часто й у воду. Я був привів його до твоїх учнів, та вони не могли його зцілити.”
Цей батьківський біль був з двох причин: Найперше – це недуга його сина, і потім – безпомічність апостолів.
У кожного з нас були і є труднощі у житті. Вони можуть бути особисті, або те, що сталось із тими, хто не є байдужий для нас. Ми намагаємось все полагодити, покращити і докладаємо всіх зусиль, щоб хоча би якось вплинути. А коли не можемо, тоді вимушені просити допомоги інших з надією, що вони зможуть допомогти.
Відчувається, що в цій історії батько покладав надію на учнів, що вони допоможуть, але вони не змогли йому допомогти.
Ця безсилість стала стала ще більшою трудністю для батька. Із своїм болем він підійшов до Вчителя. А врешті, що йому залишилось робити? (більше…)
Дорогі браття і сестри у Христі, в уривку Євангелії від Матея (Мт. 9, 1) ми читаємо історію про зцілення розслабленого і відпущення його гріхів. Це продовження історії про подорож Ісуса із його учнями по Галилейському морю до Гадаринського краю, де Він звільнив двох чоловіків від опанування злим духом. Як пригадуємо, жителі того краю попросили, щоб Ісус відійшов з їхніх околиць.
Спаситель смиренно повертається до Капернауму і, як виявилось, на Ісуса вже там чекали, але кожен чекав з різної причини.
Були ті, хто ведений вірою прийшов, щоб просити за свого товариша, який був розслаблений. З часом виявились і ті, хто чекав нагоди, щоб проаналізувати дії Ісуса, а потім покритикувати і осудити. Так є: хто більше знає, той більше може зробити висновків. Але до чого ці висновки ведуть людину?
А чудо сталось не через висновки когось про когось, а по причині віри!
Ось так через діяння Бога викрилось те, що було у серцях людей.
Деяким книжникам Ісус “знаючи їхні думки, каже: “Чого лукаве думаєте в серцях ваших?” (більше…)
ВСТУПНІ РОЗДУМИ:
Дорогі браття і сестри у Христі, в Євангелії від Луки (Лк. 15, 11-32.) ми читаємо притчу про батька і його двох синів. Ця розповідь розказує про епізод з життя цієї сімʼї, який може нагадати щось подібного , що сталось в житті кожного з нас. Складається враження, що цей уривок життя став основним у житті цієї сімʼї. Нам невідомо, що було раніше, але мабуть відсутність матері все ж внесла корективи у стосунках між ними. Першим, хто розриває тишу, буденність у стосунках – це молодший син. Він хотів перемін і був переконаний, що лише поза рідним домом, лише із чужими людьми можуть статись зміни в його житті. Це мабуть був його перший досвід бути поза домом. Досвід спочатку повний солодкості здійснення всяких бажань, але потім прийшла гіркота, усвідомлення помилки і відчуття своєї недостойности.
Як не дивно, але всі ці рішення він прийняв сам, без участі батька і брата. Вражає, що повертаючись, він вже не відчуває себе ні сином, ні братом, хоче бути слугою, щоб хоч якось врятувати своє життя.
Старший син, натомість продовжував своє звичне життя у домі. Чи він не хотів перемін? Як потім дізнаємось, що було бажання і відпочити з друзями, і повеселитись, але до конкретного діла не дійшло. І так би продовжувалось далі: день за днем, рік за роком, якби не сталось те, що зробив батько тоді, коли повернувся син. Батько перервав журбу і буденність – зробив свято. Батько забажав і зробив свято! Не шкодував нічого і водночас не змарнував добро на щось пусте: батько хотів показати радість і величину його любові. (більше…)
Вступні роздуми:
Дорогі браття і сестри у Христі, в Євангелії від Луки (Лк. Лк. 12, 16-21) ми читаємо притчу про одного багача, якому пощастило, але наприкінці історії його було названо “безумним”.
Він був багатим і став ще більш багатшим. Здійснилась його мрія! Він отримав те, що хотів, але ця радість тривала коротко, бо все обірвалось на обʼявленні його долі і на запитанні: “цієї ж ночі душу візьмуть у тебе, і те, що ти зібрав, кому воно буде?” Нам невідомо чим закінчилась ця історія. Хочеться, щоб було її продовження. Цікаво, яке могло би бути її продовження? (більше…)
Вступні роздуми:
Дорогі браття і сестри у Христі, в Євангелії від Луки (Лк. 16, 19-31) ми читаємо притчу про життя, смерть і погребення двох людей. Їхні долі були різні за життя і різні після смерті.
Знаємо, що один з них на імʼя Лазар і знаємо, що він був бідний і жив надією, а імені іншого чоловіка не знаємо, відомо те, що був багатий і мав багато братів. Багатий мабуть пишався своєю долею життя і мабуть йому заздрили інші, але потім виявилось, що це була лише короткочасна мить, через таке життя він втратив щасливу вічність. (більше…)