Чому маємо чогось більше? Щоб ми не були самотніми!
Дорогі браття і сестри у Христі, в Євангелії від Луки ( Лк. 12, 16-21.) ми читаємо притчу-історію про чоловіка, який раптово розбагатів, але це його щастя тривало недовго. Ми не знаємо, як закінчилась ця історія. Складається враження, що Господь запросив нас пережити цю ситуацію, але залишив нам право завершити по-своєму.
Минулого разу ми звернули увагу на те наскільки важливі історії в нашому житті. Історії особисті чи історії інших, важливо, щоб вони були для нас повчальні. Не повчальні історії ми називаємо плітками, або осудом, або нісенітницями – можемо прирівняти їх до сміття. На цінних історіях будувалася історія людства, вони передавалися з уст в уста, адже несуть у собі мудрість.
Яку ж мудрість несе в собі сьогоднішня історія, яка видається дуже дивною.
Вражає, що в цій історії не розповідається більше ні про кого, згадуємо лише про нього чоловіка, що відразу розбагатів. Він сам жодного разу ні про кого не згадує. І завжди є сам: думає сам, спілкується сам з собою, робить все сам. І також його мрії стосується тільки його самого!
Складається враження, що крім нього більше нема нікого на цій землі.
Таким чином можна зробити висновок, що цей чоловік жив сам і жив тільки для себе самого, навіть не було місця для Бога, подателя добра.
Читаючи цю історію, ми себе десь запитуємо:
“А яким є моє життя? Чи є присутній ще хтось в історії мого життя? Чи хтось є присутній у час моїх успіхів ? Чи мої мрії виходять за межі мого особистого життя і стосуються життя також інших людей?”
Вступні роздуми:
Дорогі браття і сестри у Христі, в Євангелії від Луки (Лк. Лк. 12, 16-21) ми читаємо притчу про одного багача, якому пощастило, але наприкінці історії його було названо “безумним”.
Він був багатим і став ще більш багатшим. Здійснилась його мрія! Він отримав те, що хотів, але ця радість тривала коротко, бо все обірвалось на обʼявленні його долі і на запитанні: “цієї ж ночі душу візьмуть у тебе, і те, що ти зібрав, кому воно буде?” Нам невідомо чим закінчилась ця історія. Хочеться, щоб було її продовження. Цікаво, яке могло би бути її продовження? (більше…)
Яку ж відповідь дав безумний багатий?
Слава Ісусу Христу! Дорогі брати і сестри у Христі,
минулої неділі ми згадували про те, як подорожуючий самарянин проявив своє Милосердя до людини, яка неочікувано стала потребуючою, одинокою і під загрозою втрати життя. Вражає не тільки те, що цей зовсім чужий чоловік подарував йому свій час, змінив плани життя, наразив себе на зайві незручності та ще й розділив, або цілковито віддав свої матеріальні блага. Ми не знаємо причини, задля якої він зробив цей спасаючий жест, знаємо, що інші, які пройшли мимо, мали би це зробити, але мабуть мали якесь оправдання, що поставило допомогу людині на другий план життя. У їхньому житті нічого не змінилось, як не змінюється життя тих, людей, які не зупиняються, які відводять очі, які шукають собі якісь оправдання і які зацикленні лише на собі, на виконанні лише свої принципів.
Будемо відверті таких людей поважають у суспільстві: бо вони надійні, не запізнюються, виконують все чітко та ніхто і ніщо їх не зупинить. Вони, як правило не влізають у життя інших людей, і самі на дозволяють, щоб хтось змінював їхні плани, вони переконані, що кожен має займатись лише своїм.
Такі і подібні переконання творять такий спосіб життя, де відсутнє серце людини, тобто стосунки побудовані на любові, де відсутня сама людина, бо “результат”, осягнення цілі за будь-яку ціну є на першому місці. Таке мислення веде до закритості і перетворення людини в якусь “річ”, так втрачається повага до людини і до Того, хто її створив і далі опікується нею.
Притча “Про безумного багача” (Євангеліє від Луки 12, 16-21. ) показує абсурдність мислення людини, яка була одинокою. Жодної згадки за інших осіб ми не чуємо, лише “Я” і “Мені”. Слово “земля вродила” також показує дію нейтральну. Сам факт, що чоловік розмовляв сам із собою показує, що він ні з ким не говорив і нікого не чув. А в результаті вийшло безумство, бо те, в чому чоловік був переконаний був лише витвір його фантазії.
Одинокість і самотність може довести до безумства! Бо безумний закритий у своєму надуманому світі і далекий від реальності. Прочитати все »
Чи може благословення стати для тебе прокляттям?
Дорогі браття і сестри, в притчі, яку оповів Ісус, ми бачимо, як через обильний урожай Бог благословив одного чоловіка і як через його безумство, він накликав на себе справжнє нещастя. Так, саме нещастя, яке його вже чекало через розчарування, бо наївно мріяв про довге і безтурботне життя, а насправді його вже чекала смерть і правдоподібно місце страждань, місце всіх егоїстів.
Хочеться звернути увагу, що цей чоловік, якому пощастило, нікому ще поганого нічого не зробив, він лише почав «думати в собі». Як виявилось у цих думках лише про себе не знайшлося місце нікому більше і ці думки вже вели його до погибелі. Ця притча є незрозумілою для сучасного світу, який живе саме за цим принципом: накопичення і забезпечення собі безтурботного майбутнього лише для себе. Незрозуміла тим, хто перейнявся сучасним духом цього матеріального світу. А для віруючих людей, які знають задум Божий, це ще одне підтвердження того, як небезпечно впасти у спокусу егоїзму і призвести себе до “духовної смерті”. Прочитати все »
Чи можуть Божі дари піти на шкоду? Залежить в чиїх руках!
Дорогі браття і сестри у Христі, дорогі доброчинці, у Євангелії від Луки 12, 16-21 описана історія про чоловіка, якому несподівано пощастило! Але це щастя, як виявилось згодом, не тривало довго, а могло тривати цілу вічність.
У цій короткій історії дуже просто показано, де земське зустрічається із духовним, тимчасове із вічним. І від цієї зустрічі залежить наше щастя, яким воно буде. В цій історії ми можемо побачити людський егоїзм, який тепер часто возхвалюється і припідноситься до рівня щастя. Бути щасливим – це бути багатим? Мати все – це шлях до щастя? Прочитати все »
Це добре, що думаєм: ”що ж буде завтра?”, а ще краще подумати: ”що буде, якщо прийде кінець?”
Дорогі браття і сестри, уривок із Єванглеії від Луки 12:16-21 оповідає нам притчу про самодостатнього господара, ціллю його життя було те, що не бути залежним ні від кого та ні від будь-яких обставин. Він хотів мати певність у майбутньому заради забезпечення себе матеріальним добром.
Що ж тут дивного? Прочитати все »