Хай Бог тебе благословить

день святий – це день звільнення, день коли можемо випростатись і пізнати, як Бог нас любить

Дорогі браття і сестри у Христі, всі ми сьогодні об’єднані у цьому святому дні прийшли до Божого храму, до цього святого місця.
Це для нас привілей чи просто виконання якогось закону, обов’язку?
Ця відповідь дасть нам розуміння наших стосунків із Богом: хто Він в нашому розумінні? Він є якийсь начальник, що перевіряє  нашу бездоганність?А може Він є твердосердий суддя, якого цікавить тільки виконання закону і приписів? А може Він є як батько, на образ якого ми були сотворені?
Як сьогодні, так і тоді люди шукали можливості обʼєднатися, щоб жити в одному домі, щоб були в одному човні, щоб бути разом. Так постали не тільки місця для праці чи відпочинку, а ще й місця молитви, щоб бути разом перед Богом, об’єднані в Його ім’я!
Як тепер люди приходять на спільну молитву, так було в той час, коли Ісус та інші прийшли до синагоги.
Йдучи до святого місця, до храму, ми залишаємо все і звільнені від всякого земського приходимо, щоб об’єднатись в Дусі, відчути себе одною великою сім’єю, щоб відкритись і наповнитись духовним, небесним, Божим.
Минулого разу ми згадували про багатого чоловіка, котрий закрився у собі і довів себе до безумства. Він нікого не чув, ні з ким не спілкувався. Життя в такій одинокості спонукало його до егоїстичних  мрій, які забезпечили йому велику кризу і все через питання: “І що тепер  буде? Кому це все, що для себе назбирав, буде?”.
Нам не відомо, яку відповідь дав той нещасний чоловік, бо маючи все, не зміг цим скористатись подібно до тих, які покладаються лише на свої сили, але потім несподівана хвороба їх упокоряє, і тоді що? Дехто занадто покладався на гроші чи інші матеріальні цінності, але в час економічних криз переконався, що все може в одну мить знецінитись, і тоді що?
Тому потрібно бути дуже обережними, коли маємо відчуття закритості перед іншими та схильністю обмежити себе до “тільки Я” і “тільки для Мене”.

Ми  – Церква, люд Божий і збираємось бодай раз в тиждень, щоб відновити наше “МИ”.

Прочитати все »

День Святий – день радості. Зустріч Ісуса із жінкою

Євангеліє від Луки 13, 10-17. Прочитати все »

Мій тиждень починається з дня Воскресіння, з освячення! А твій?

Дорогі браття і сестри у Христі, ми увійшли в Різдвяний піст, який має на меті приготувати нас через очікування до великого Торжества – Різдва нашого Спасителя! Ізраїльський народ довгими століттями чекав на при прихід Месії, а ми маємо ласку бути тими, котрі вже живуть радістю Його приходу. Тому для нас Торжество Його народження – це велике вшанування і вдячність Богу за вияв любові до Людства у приході Свого Сина, нашого Месії.

Очікування – це вияв нашої віри

Колись ізраїльський народ очікував народження Месії, а ми тепер також перебуваємо в очікуванні, але вже Його другого приходу! Зауважмо: хто чекає, той постійно звертає свої думки і свої вчинки до одного – до зустрічі! Можемо спостерігати, як людство живе у забутті Бога і вже не чекає, не прагне цієї зустрічі. Відповідно до цього люди живуть так, ніби Бога немає і ніколи вже не буде серед них. Прикро, але тепер християнські свята перетворились в очікування різних розваг та матеріальних дарунків. Тепер це стало більше культурним надбанням, ніж духовним скарбом, який приносить Спасіння. Деякі вже звичаї набули гріховного забарвлення.

Ми, християни, що живемо у цій культурі, маємо особливе покликання пригадувати про правдиве значення Християнських Свят, ми покликані пригадувати про Добру Новину, яку принесло нам народжене Святе Дитя: з нами Бог! Бог є з Нами!
Ми пригадуємо про подію і ми її Святкуємо!

Особливим свідченням нашої віри є Святкові дні, Неділі, Особливі духовні періоди: як піст, Різдвяний час та інші. У ці дні ми збираємося разом і підтримуємо один одного у вірі, ще й іншим людям даємо свідчення нашої віри в Бога! Цим ми промовляємо: з Нами є Бог!

Але все ж залишається відкритим запитання: чи всі наші святкування є в дусі Святого Євангелія, як учив нас Ісус? Прочитати все »

Дозволяти і забороняти в Любові і задля Любові

Дорогі браття і сестри, роздумуючи над уривком Євангелії (Лк 13:10-17) про жінку, яка 18 років була зв’язана хворобою, звертаємо увагу на тих, котрі прикриваючись законом, осудили вчинок Ісуса. Але насправді, неправильне розуміння закону привело до осуду, абсурду і навіть творення гріха. Начальник синагоги прирівняв вияв любові до якоїсь роботи, став обурений від повернення людьского способу життя людині, а може використав закон, щоб прикрити своє особисте невдоволення! Читаємо: ”Тоді начальник синагоги, обурений, що Ісус оздоровив у суботу, озвався і мовив до народу: «Шість день є, коли маєте працювати; тоді, отже, приходьте й оздоровляйтесь, а не в день суботній.»”
Згідно закону Мойсея людина мала строго вшановуати суботу, бо на кінець Свого творіння Бог спочив у суботній день. Тому за прикладом Бога у цей день не можна було нічого робити, що було б пов’язано із творенням нового. Цей день має бути посвячений на Боже.
Ось тут і запитання: уздоровити людину, допомогти людині, послужити їй як вияв любові – хіба це гріх, хіба це переступ закону? Ісус приводить приклад: давати їсти тваринам, то можна, а вже допомогти людині, яка була принижена дияволом – ні? Прочитати все »

Сказати Богові “ні” – це виявити свій егоїзм?

Дорогі брати і сестри у Христі, в Євангелії від Луки (Луки 14, 16-24) ми читаємо розповідь про чудесну гостину, до якої були запрошені спочатку достойні, а потім ті, які прийняли ласку від царя.
Це притча нагадує нам про наші відносини із Богом.
Для декого Бог є далекий і незнаний. Якого потрібно боятися і тримати на віддалі, інколи турбувати і задобрювати, щоб не було гірше. Дехто у своїх відносинах зробив зміни і відкрив для себе Бога, як дуже близького і визнав Його всюдиприсутність. Але залишається незмінним факт, що наші відносини із Богом часто змінюються: ми то наближаємось, то віддалюємося. Інколи хочемо посвятити Йому все життя, а інколи не находимо і декілька хвилин, щоб побути тільки з Ним. Від чого це залежить? Прочитати все »