Дім Божий – це дім надії, це місце, де ти завжди бажаний і тебе завжди чекають!
Дорогі браття і сестри у Христі, кожен з нас має дім, де мешкає тимчасово чи постійно. Сьогодні ми зібрані в домі, який називаємо Божим домом!
Цей дім збирає нас, дітей Божих, щоб ми об’єдналися в молитві та служінні перед нашим Небесним Отцем. Батькам подобається, коли діти навідуються до них. Наш Небесний Батько радіє від нашої присутності.
У цьому ювілейному році, коли приготовляємось до Великого посту, ми запрошені задуматись над тим: чим є для мене є храм Божий?
Притча про батька і двох синів нам пригадує про спільне життя в у спільному домі.
Притча нам пригадує про те, що сімʼя має бути разом, але приходить час, коли з різних причин хтось залишає дім і йде у світи. Дім – це не в’язниця, тому ніхто не має змушувати тебе бути в ньому. Навпаки, в домі ти маєш себе чути безпечно і радісно, маєш хотіти бути в дому, бо це місце, де ти перебуваєш в любові.
Храм Божий будуть для того, щоб проголосити це місце Божої любові, яка спонукає нас до любові між собою! Якщо забракне любові, тоді люди будуть залишати храм, бо він перестане бути безпечним місцем. Але причина залишити храм може бути інша…
Притча нам пригадує про те, що дім, це місце, де тебе чекають.
Храм Божий – це місце, яке ти можеш залишити, але ти маєш пам’ятати, що це те місце, де тебе чекають. Очікування – це ознака любові. Це чудові слова надії! Запам’ятаймо ці слова: що храм Божий – це місце, де ти бажаний, де чекають на тебе не залежно від того ким ти є, чи ким ти став. Прочитати все »
ВСТУПНІ РОЗДУМИ:
Дорогі браття і сестри у Христі, в Євангелії від Луки (Лк. 15, 11-32.) ми читаємо притчу про батька і його двох синів. Ця розповідь розказує про епізод з життя цієї сімʼї, який може нагадати щось подібного , що сталось в житті кожного з нас. Складається враження, що цей уривок життя став основним у житті цієї сімʼї. Нам невідомо, що було раніше, але мабуть відсутність матері все ж внесла корективи у стосунках між ними. Першим, хто розриває тишу, буденність у стосунках – це молодший син. Він хотів перемін і був переконаний, що лише поза рідним домом, лише із чужими людьми можуть статись зміни в його житті. Це мабуть був його перший досвід бути поза домом. Досвід спочатку повний солодкості здійснення всяких бажань, але потім прийшла гіркота, усвідомлення помилки і відчуття своєї недостойности.
Як не дивно, але всі ці рішення він прийняв сам, без участі батька і брата. Вражає, що повертаючись, він вже не відчуває себе ні сином, ні братом, хоче бути слугою, щоб хоч якось врятувати своє життя.
Старший син, натомість продовжував своє звичне життя у домі. Чи він не хотів перемін? Як потім дізнаємось, що було бажання і відпочити з друзями, і повеселитись, але до конкретного діла не дійшло. І так би продовжувалось далі: день за днем, рік за роком, якби не сталось те, що зробив батько тоді, коли повернувся син. Батько перервав журбу і буденність – зробив свято. Батько забажав і зробив свято! Не шкодував нічого і водночас не змарнував добро на щось пусте: батько хотів показати радість і величину його любові. (більше…)
Батько хотів бути із дітьми, а діти?
Дорогі браття і сестри у Христі, слухаючи історію “Про Батька і двох синів”, нам пригадуються історії наших сімейних стосунків. Ми можемо підтвердити, що не завжди вони ідеальні, є труднощі і після трудностей є радість, або смуток.
Історія про цю сім’ю поєднала у собі і радість, і смуток. Складається враження, що ця історія немов незавершена, бо хочеться, щоб другий син таки зайшов до дому і залишився з рідними, щоб всі були разом.
А для цього йому потрібно перемогти себе, свою невдоволеність, свої переконання і врешті перестати бачити батька як ворога, а навпаки – підтримати батька!
Старший син був переконаний, що батько помилився, зробив те, що не мав би зробити.
Старшому синові не сподобалось, що батько дозволив брату повернутись до дому, не сподобалось, що “блуднику” було повернено все, що втратив, натомість йому “вірному” не дісталось нічого.
Але мабуть те, що найбільше не сподобалось це те, що було свято, що була радість, що він побачив батька щасливим у такому несправедливому і нерозумному вчинку! Прочитати все »
Чи батько давав можливість синам говорити? Бо говорити треба!
Роздумуємо над притчею і над темою
Темою нашої наступного синодального слухання є “Надавання Слова”.
Слухати – дуже важливо, але одразу постає питання: Кого слухати? Хто буде говорити? Чи буде мати можливість і нагоду звернути до нас своє слово? Від кого і від чого це залежить, щоб інша людина відверто, без упереджень і відповідально з нами спілкувалась?
Що ти відчуваєш в той час, коли ти бажаєш промовити до людей, або вони бажають почути тебе?
Хай Бог благословить на ці роздуми і на ділення у наших синодальних групах
у суботу/неділю після Літургії.
Про Доброго батька і Його синів i про те,чому сини неподібні до свого батька?
Дорогі браття і сестри, ми продовжуємо приготовлятись до Великого посту, до особливої пори нашого покаяння. Це чергова нагода звернути увагу на те, чи ми йдемо стежками нашого життя у правильному напрямку. Бо гріх – це зійти з правильної дороги, це відвернутись від Бога і шукати собі іншої цілі, намагаючись бути кимось іншим.
Ми, християни, обʼєднуємось у цьому спільному ділі, щоб підтримати один одного і ще більше відчути, що ми не самі. Маємо нагоду разом звернути увагу на те, чи ми часом не зхибили і не зійшли з дороги спасіння, а навіть, якщо й так сталось, то можемо спільними стараннями навернулись.
Покаятись інколи здається неможливим, але це стається тоді, коли покладаємось лише на свої сили. В одинокості криється прихована небезпека, яка спочатку створює ілюзію твоєї немов величі і всесильності, захоплює миттєвим поривом, а потім доводить до виснаження і безсилля. Захоплення дуже часто плутають із натхненням, що на відміну від першого походить від Бога.
Захоплення, походить від людини і вертається до людини, щоб дати дозу задоволення, самореалізації та почуття успішності. Такий стан не триває довго і не має потім сталого продовження, це короткочасна дія, яка спонтанно виникає і потім безлідно згасає. Прочитати все »
Після Зустрічі в любові, хочеться ще раз зустрітись
Дорогі браття і сестри у Христі, цього року Торжество Стрітення поєднується із Неділею про Доброго батька і його синів.
Історії різні, а суть одна! Обидві події поєднані із зустріччю в Любові!
Коли Ісуса приносять до храму за звичаєм, то в незвичний спосіб там відбувається інша подія – зустріч праведних людей із Живим Волоченим Богом.
А в притчі, коли син вертається додому за звичаєм він мабуть мав би мати покарання, але відбувається інша подія – зустріч праведного батька із живим сином і була нагорода.
Обидві події нам говоряться про важливість зустрічі в Любові.
Адже зустріч – це жест любові, це не просто бажання побачити іншого, це посвятити свій час і увагу іншій людині. Це сказати – ти мені є важливий, ти вартуєш моєї уваги і мого часу.
На превеликий жаль ми все менше знаходимо час на зустріч один одному. Щось ненормальне прийшло у наше життя і замінило нам живу зустріч. Колись це була робота і всі були зайняті, а тепер добавилась ще й техніка, віртуальний світ. Ми доходимо до висновку, що нам бракує часу… а може не часу?
Може бракує сміливості сказати: стоп! І тоді зважити: що є на першому місці в моєму житті?