Хто з нас важливіший?
.jpg)
Це був звичайний будній день. До храму увійшов спочатку паламар, а за якусь мить співець. Паламар розігрів вугілля для кадила, перевірив свічки, почав щось метушитися між вівтарем і притвором. Співець стояв поблизу іконостасу і щось гортав й мугукав для розспівки, прислухаючись до власного голосу чи з для контролю, чи то задля задоволення.
Паламар став перед іконостасом і милуючись, що все готово до служби, сказав: “Без моєї праці не було б Служби Божої. Хто б відкрив храм, приготував вівтар, кадило, чи запалив лампади?” “Може й так, але без мого співу яка би то була Служба Божа? Мовчання? Я – голос молитви Божого люду!” — відповів співак. “Я — руки і ноги цього святого служіння!” – не зупинявся перший. “А я — її душа!” – не здавався інший.
Бесіда ставала з кожною реплікою різкішою. У храмі ще не було людей, та вже витала тінь гордості. “Без мене храм був би холодним і темним” — промовив паламар, пильно вдивляючись у палаюче кадило і продовжив: “Я стежу цілу службу, щоб вугля горіло, щоб дим піднімався до неба, показуючи як молитва піднімається до небес!” Співець зайшов до захристії і, помахуючи молитовником, тихо, але впевнено заявив: “А я надихаю людей співом, веду своїм голосом їх у молитві. Голос — це молитва серця, без неї служба мертва.”
Не відомо чи би закінчилась ця суперечка про важливість кожного, як би двері не заскрипіли. Прочитати все »
Йосип і Марія показують приклад нам, а ми кому показуємо?
Христос раждається!
Дорогі в Христі, сьогодні вшановуємо Торжество Обрізання Ісуса Христа та іменування Його ”Ісусом” іменем, що об’явив був ангел Йосифові, що в перекладі означає Спаситель.
У Старому Завіті обряд обрізання був дуже вшанованим, бо це був знак союзу Бога з Авраамом і його нащадками, він символізував зарахування до членів вибраного народу та прийняттям закону та обов’язкам Богом даними як знак вірності.
Для нас, християн, знаком єдності із Богом та початком життя згідно Його законами любові є Таїнство Святого Хрищення. Як колись Марія і Йосиф приносили Ісуса до обрізання, а потім до храму, так і сьогодні батьки приносять своїх дітей, щоб ті були зараховані до спасенної сім’ї Божих дітей.
Це правда, що малі діти не розуміють як дорослі всього, що діється, тому є велика відповідальність на батьках, щоб ті допомогли своїм дітям не тільки у фізичному розвитку, але передовсім у духовному, щоб поступово ставали християнами, учнями Ісуса.
Коли батьки приносять дитину до храму, то вони приносять її дому Небесного Отця, до духовного дому душі. Прочитати все »
Введення в храм Пресвятої Богородиці
Дорогі браття і сестри у Христі, дорогі Богомведені і людьми скеровані вірні, сьогодні звершуємо величний празник Введення в храм дівчинки Марії, що з часом отримає найвеличніший титул – Богородиця. Святе Євангеліє нічого не говорить нам про подію уведення в храм, тої яка стане храмом для Святого духа і в лоні якої Слово станеться тілом. Прочитати все »
Чому Ісуса закривають самого у церкві?
На Різдво хлопчик, ідучи до церкви, уважно слухав науку бабусі про Ісуса, який живе у храмі і до якого вони зараз йдуть. Зайшли до храму і хлопчика аж дух захопило від краси Божого дому. Він уважно дивився на вертеп і побачив маленького Ісусика, але бабуся сказала, що це лише лялька, а правдивий Ісус є на престолі, на столику за великими іконами.
Він тепер розумів, чому люди кланяються при вході і виході із храму, чому хрестяться, говорячи молитву прослави, кожного разу, коли проходять повз церкву. Хата Бога – так він називав цей великий будинок із хрестом зверху, – йому дуже сподобалась.
Добре, що саме того дня вони затрималися із бабусею у храмі, бо її потрібно було про щось поговорити із священиком.
Коли вже бабуся, щось на колінах розказала і після того, як священик поклав їй на голову свій красивий “шарф” із хрестиками, бабуся встала і радісно сказала, що вона вже готова до Різдва і завтра прийме Ісуса до свого серця.
Чому два рази не просять, або про те, чому треба цінувати з першого разу
1. “Один чоловік справив вечерю велику й запросив багатьох. Під час вечері послав він слугу свого сказати запрошеним: Ідіть, усе готове. Тоді всі вони однаково почали відмовлятися. Перший йому сказав: Поле купив я, мушу піти на нього подивитись; вибач мені, прошу тебе. Другий сказав: П’ять пар волів купив я і йду їх спробувати; прошу тебе, вибач мені. А інший мовив: Я одружився і тому не можу прийти.
Ми наближуємось до зустрічі та торжественного святкування Різдва Христового. У Неділю Праотців церква нам пропонує задуматися над покликанням до Спасіння. Бог запрошує людину, щоб вона стала учасником Божого Царства. Кожне свято скеровує нашу увагу не тільки на історичну подію, але ще й для того, щоб ми пережили цю подію на собі, стали живими учасниками Христових повчань. Недаремно ж кажемо: Христос посеред нас. Є і буде.
Чи потрібно входити в храм Божий?
Дехто каже: «Головне мати Бога в серці, вірити в душі». І правильно каже! Без віри в Бога важко жити, ба, навіть неможливо. І Бог має бути в душі завжди. Цим думкам не заперечиш. Проте є відчуття, що щось не до кінця сказано.
Жити самому є можливо, основне їсти і хотіти жити – і все?
Історія не раз нам показувала приклади людей, котрі були змушені жити окремо від всіх. Ці приклади нам показують, яке було у них велике бажання віднайти іншу людину. Не даремно найбільшим покарання для людини є відлучення від усіх – тюрма. Прочитати все »