дорогі браття і сестри у Христі, у Євангелії від Марка (Мр. 8, 34 – 9, 1.), уривок з якої читаємо у неділю по Возджвиженні, спонукає нас до роздумів над відповіддю на запрошення піти за Ним.
Христос кличе нас і ми можемо дати Йому вільну відповідь
Ісус є справжній вчитель, яки не змушує нас і не маніпулює нами на Свою користь. Коли Він починає “Хто хоче”, то саме цим хоче підкреслити, що без бажання і вільного вибору все наступне вже не буде радо прийняте. А наступне – це “зречення самого себе” та “взяти свой хрест”.
Ісус веде нас до спасіння, до Божого царства, але Він не приховує від нас те, що йти за Ним – це найперше зректись себе, тобто своїх планів, свої думок, своїх переконань, всього такого, що ми нагромадили, щоб зробити своє життя комфортнішим та безтурботним.
Дуже часто людина, яка звикає до комфорту, вже не може перенести якусь найменшу трудність. Хто звик уникати труднощів, тому дуже важко потім їх прийняти.
Саме тому роздуми про Хрест завжди переплітаються зі словом «трудності»
Для нас, віруючих людей, слово про Хрест — це не сором, не глупота і не безглузде страждання. Це — єдиний шлях, який вказав Сам Спаситель. Це шлях через Голгофу до Воскресіння, від минулого життя до нового й вічного життя з Богом.
Не біймося обирати цей шлях, бо саме тоді, коли ми віддаємо Богові свій комфорт, ми віднайдемо справді глибоку та правдиву радість.