Дорогі браття і сестри у Христі! У цій історії про зустріч Ісуса із рибалками та про Його проповідь із човна ми бачимо, як ці прості люди були відкриті на голос Божий в час їхніх труднощів.
Вони не тільки дали свого човна для того, щоб він став знаряддям для проголошення Доброї новини, але й вони, рибалки, стали слухачами Божого слова.
І ми бачимо на їхньому прикладі, що коли людина стає відкритою до Божого слова, тоді воно стає діяльним у людині, у її житті. І те, що було для людини поразкою чи неуспіхом, стає причиною для того, щоб Бог показав Свою всемогутність.
Як бачимо, Бог вибирає саме тих, котрі відкриті на співпрацю з Ним.
Петро став успішним не тому, що показав свої здібності рибалки, а тому, що послухав голос Ісуса.
Він зміг витягнути наповнені рибою човни не тому, що був самодостатнім і сильним, а тому, що покликав на допомогу інших.
Чи сталося б усе це, якби він залишився наодинці зі своєю самодостатністю в час своїх трудностей і в час свого успіху?
І є ще один важливий момент: Петро все ж спокушається на самотність і каже Ісусові, щоб Той відійшов, бо він відчув себе грішником. Але Ісус не слухає його, не віддаляється, а навпаки продовжує об’єднувати довкола Себе людей і запрошує рибалок до особливої місії: «ловити людей», тобто збирати їх до Царства Божого і обʼєднувати їх між собою.
Синодальна спільнота
Інколи ми журимось через порожні човни, які деколи нагадують нам наші спільноти і порожні храми, і впадаємо через це у смуток, аналізуючи, що ж ми зробили не так?
Такі аналізи минулих дій не тільки не допомагають нам, але ще й відволікають нас від слухання Божого голосу.
У синодальній спільноті ми маємо навчитися не замикатися у своїй самодостатності чи гріховності, не замикатись у своїх роздумах про помилки чи грішність, а залишитись відкритими на слухання Богожо голосу, залишитися відкритими на допомогу ближніх і ближнім, тобто ділити тягарі й радість спільного успіху.
Коли ми відкриті один перед одним і перед Богом, тоді наші зусилля об’єднуються у велику Святу справу – поширення Царства Божого.
У житті часто буває так, що ми «трудимося всю ніч» і здається, що все марно. Проте Господь кличе нас відчалити на глибінь і довіритись Його слову, але це слово потрібно почути.
У синодальному діленні ми запрошені поділитися своїми історіями життя: як ми вчимося чути Божий голос у часи особистих чи спільних «невдач» та порожньої “сіті”?
ЗАВДАННЯ (запрошення до ділення)
– Чи було таке, що ви відчули, що «трудилися всю ніч» без результату, але потім почули Божий заклик довіритися Йому і зробили те, що було Божею волею? Розкажіть цю історію.
– Чи було таке, коли ви намагалися впоратися з труднощами самотужки, замість того, щоб розділити їх із спільнотою та покликати на допомогу інших? Як це вплинуло на ваше духовне життя?
– Що для вас означає слово Ісуса «Не бійся! Віднині будеш ловити людей» у контексті служіння в нашій громаді? Що ви конкретно робите задля обʼєднання людей у нашій спільноті?
Завершальна молитва
Господи Ісусе Христе, Ти приходиш до нас у наших щоденних турботах, коли ми часто втомлені і зажурені з «порожніми сітями».
Дякуємо Тобі за те, що Ти не залишаєш нас на самоті із нашими труднощами, а промовляєш до нас Своїм потішаючим словом, і запрошуєш відчалити на глибінь.
Прости нам, що інколи сперечаємось із тобою в час наших неуспіхів, прости за наші страхи, за нашу самодостатність і ті моменти, коли ми хочемо віддалитися від Тебе через відчуття власної нікчемності і грішності. Навчи нас бути відкритими на Твоє слово, яке перетворює людську поразку на Божу перемогу.
Зміцни нашу спільноту, щоб ми вміли допомагати одне одному, щоб мали відвагу ділитися своїми труднощами і разом пізнавати Твою волю.
Зроби нас свідками Твоєї любові, щоб ми стали рибалками людей і обʼєднували їх у човні твоєї Церкви.
Будь благословенний, наш Боже, у нашій спільноті – нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.