Дорогі в Христі браття і сестри, слова Ісуса Христа, які ми чули в уривку з Євангелії від Луки (Лк 6, 31-36) кожного з нас могли торкнути по-різному. Хтось подумав, що це про когось, але не про нього. Хтось відчув, що це стало підтвердженням того, що він на правильному шляху. А хтось міг взагалі не звернути увагу, бо не звик почуте слово пускати у своє серце. Тому запросити кожного з нас поглянути вглиб свого серця і поставити собі одне дуже просте, але водночас глибоке запитання: “Що є джерелом нашого натхнення? Чим ми надихаємося, що впливає на наші щоденні вчинки, плани і рішення?
Багато, що впливає на нас. Ми ж не самі у цьому світі. І це правда. Але суть цього запитання – це звернути увагу, що саме впливає на нас і на наші вчинки?
Хтось твердить, що багато чого навчили його батьки, а інший, що прочитав у книгах, в інтернеті. А ще дехто, що обставини життя впливають … а хтось послуговується якимись принципами … Вистачає запитати себе: а чому ти це зробив? або, а чому ти це будеш робити?
Наприклад: часто ми находимо оправдання, що ми буваємо дуже спокушені, спровоковані до поганих вчинків по причині іншого. Буває так, що хтось зробив нам щось погане, образив чи скривдив, і всередині нас піднімається це природне, людське бажання – відповісти тим самим. Одна людина якось щиро запитала: «Чому я маю відповідати добром людині, яка зробила мені зло? Це її вина, вона сама на це заслужила!» Таке судження видається спочатку справедливим, але чи це найкраща думка?
При цьому всьому різноманітті є ще Євангеліє! Це Боже слово, яке запрошує нас прислухатися до того, що Бог хоче нам сказати!
Ось, Христос у сьогоднішньому уривку запрошує нас дивитися не на те, що нам хтось зробив, а на те, що ми хочемо, щоб нам зробили. Це надзвичайно важливо – прислухатися до свого серця, до своїх глибоких бажань, потреб. Бо десь у глибині серця ми всі хочемо, щоб до нас ставилися по доброму, з повагою, з любов’ю. Чи не так?
А ще ми можемо отримувати натхненням від Творця цього прекрасного світу і Того, Хто цей світ утримує. Який є Його задум? Як ми маємо жити між собою?
Зауважте: Бог продовжує робити добро завжди – навіть тоді, коли людина відвертається від Нього. Якщо би Він поводився по–іншому, тоді людина не змогла би існувати на цій землі.
Каже Христос: будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний.
Дуже важливо, щоб ми отримували натхнення для наших дій і планів не від того, як поводяться з нами інші люди, а від того, що ми відчуваємо у своєму серці, і від Того, Хто є Джерелом Доброти.
І ще: Іноді ми думаємо, що достатньо просто не чинити зла. «Я нікого не вбив, нічого не вкрав, нікому не зробив зла — значить, я добра людина». Але чи цього достатньо? Запитання, яке ми маємо собі поставити сьогодні: “А що я доброго роблю цій людині?” Бо якщо я не буду продовжувати добрі вчинки, тоді що тут буде доброго?
Інколи ми думаємо, що існує якийсь такий «нейтральний стан» – де я ніби й зла не роблю, але й добра не чиню.
Знаєте, це великий обман і ілюзія. Нейтрального стану в духовному житті немає. Щоб бути милосердними, єдиний шлях — це робити діла милосердя. Тобто чинити добро тим людям, які, можливо, цього зовсім не заслуговують.
Заклики Христа нереальні, бо я беру приклад від тих, хто це не зміг зробити?
Видаються нереальними заклики Христа любити ворогів, відповідати добром на зло, якщо ми спочатку не будемо подібні до нашого Небесного Отця. Якщо ми будемо подібні до наших рідних, до наших батьків, до якихось своїх кумирів — то й такими ми будемо: імпульсивними, вразливими, готовими помститися. Але коли ми вдивляємося в Отця і вчимося від Нього, наше серце починає мінятися.
Бути милоседними інколи чи завжди?
Пригадаймо собі сьогодні: а коли ми останнім часом були милосердні? Коли ми дійсно проявляли милосердя до когось? Це було інколи чи це наш спосіб життя?
І тут є одна велика небезпека – грати роль милосердного. Це дуже небезпечно, коли з’являється таке ситуативне милосердя – проявити популізм чи показати перед кимось, який я добрий. Ісус нагадує нам, щоб ми були як Отець – постійними у милосерді. Бути не напоказ чи вимушено, а заради любові до інших, з любові до Бога і з того доброго бажання, яке Він вклав у наше серце.
Спробуймо цими днями не дивитися на те, як з нами поводяться інші. Погляньмо у своє серце, погляньмо на нашого Милосердного Отця – і зробімо першими крок добра, не шукаючи якигось оправдань чи звинувачуючи інших. Амінь.