Дорогі у Христі браття і сестри, у сьогоднішньому уривку з Євангелія бачимо, як Господь, входячи у місто Наїн, зустрів похоронну процесію. Похорон єдиного сина та ще й вдови. Тепер вона дійсно втратила все: свою опору, свою надію, свою опіку. Кому вона тепер потрібна? Коли приходить втрата дорогої людини, тоді втрачється і те, що нас звʼязувало з тією людиною. Це не менш боляче пережити. Але мабуть найважче переосмислити сенс свого життя: як тепер бути із цією трагедією. Хочеться просто підтримки.
Бог дарував кожному з нас великий і дивовижний дар — це дар бачити. Ми щодня дивимося на світ навколо, на людей, які нас оточують, на події, що стаються перед нашими очима. Але виникає важливе запитання: як саме ми дивимося? Адже можна дивитися й байдуже проходити повз, можна відвертати очі від чужого болю, а можна дивитися так, як дивився Ісус.
Так, Він не відвів своїх очей. Він поглянув на неї, і цей погляд був повний милосердя.
Ісус пригадує кожному з нас про цей великий дар — дар милосердного погляду.
Він запрошує нас наслідувати Його, особливо сьогодні, коли довкола нас так багато тих, хто уподібнився до цієї бідної матері-вдови. Сьогодні Україна й увесь наш народ проходять через тяжкі випробування, і ми щодня бачимо жінок, які втратили своїх чоловіків, матерів, які плачуть за єдиними синами та доньками, людей, чиє серце розривається від непоправної втрати.
Христос не зупинився на погляді милосердя, Він вчинив діло милосердя
Подивившись із милосердям, Він підійшов і зробив те, що повернуло цій жінці втрачену радість і надію — Він воскресив її сина.
Минулого разу ми згадували про те, що коли людина сповнена милосердя, вона стає здатною робити неймовірні, майже неможливі речі. Здатна зцілювати рани й нести світло там, де, здавалося б, панує повна темрява. Для того, щоб проявити таке милосердя, щоб діяти за прикладом Христа, нам потрібно мати чисте серце. Бо лише чисте серце здатне відчути біль іншого без осуду, без байдужості, без користі чи формальностей.
Та тут у нас виникає щире й болюче запитання: А як саме ми можемо проявити це милосердя сьогодні?
Бог проявив Своє милосердя дивом — воскресінням, бо Він є Господь життя, Він мав на це силу. Але що можемо зробити ми, звичайні, слабкі люди, коли перед нами постає чуже розбите горе?
Ми не можемо людською силою повернути полеглих, але ми можемо і покликані робити те, що в наших силах:
– найперше – це не відводити очей і бути поруч. Наше милосердя починається з того, що ми не лякаємося чужого болю і не ховаємося від нього. Просто подивитися з любов’ю, побути поруч, вислухати, розділити тишу — це вже величезний дар підтримки.
– В часі молитовного стану ми відчуємо, що Бог покладе нам на серці, щоб ми зробили щось утішливого для нашого ближнього. Молитва чистого серця береже нас від пустих вчинків і приносить Божу утіху туди, де людські слова безсилі.
– Христос підійшов до нар. Ми також можемо зробити крок назустріч: допомогти, підставити плече, розділити хліб, проявити тепло й увагу в повсякденних дрібницях. Ми хоче і не замінимо втрачених дорогих людей, але наповнимо цю порожнечу, що могла статись через втрату. Не раз люди свідчать,щ о добрі вчинки нагадують про дорогих людей.
Коли ми дивимося на світ милосердним поглядом Христа і маємо чисте серце, через наші прості, людські вчинки Сам Бог торкається зранених сердець.
І тоді через нас до тих, хто втратив усе, повертається надія та світло серед термряви.
У цих днях, хто ще не спробував, вирористаймо дар милосердного погляду і відчуймо те, що відчуває сам Бог!