Знаю одне: був я сліпим, а тепер бачу.
У цій історії із сліпонародженим зустрічаємо не одного чоловіка, що був сліпим. Можемо побачити інших засліплених. Хоч сам він був фізично сліпим, але натомість був душевно зрячим, бо мав віру і довіру, тобто був відкритим Завдяки цій вірі, послухавши Христа, одужав. Його оздоровлення було явним Божим чудом. І хоч були ті, хто не вірив і не приймав це за факт, сам факт чуда не могли заперечити. Тоді засліплені духовно закривали очі тим, хто хотів бути зрячим, хто хотів повірити в Христа..
Що буде тоді, коли розум почне перечити вірі? Не буде чуда …
Прийшов Ісус в у місто і побачив сліпого, що був сліпий із народження.
Життя сліпого просте. Сидиш при дорозі і просиш милостиню, тобі дають і ти живеш з цього. Тобі співчувають, жаліють, що ти не такий, як всі, а дехто принизливо докоряє, мовляв – це за гріхи батьків, або особисті переступи Божих законів. Життя просте: сидиш, прислухаєшся до слів людей, до дзенькоту монет.
Того дня замість співчуття чи докору, і замість звуку падаючої монети було чути дивну розмову чужинців про якісь «діла Божі» і як хтось плюнув на землю. Прочитати все »
Я Йому про матеріальне, а Він мені про духовне
Людина складається із матеріального і духовного єства. Вона живе у матеріальному світі і в духовному. Досягає повноту життя, коли уміє гармонійно поєднати ці два світи. Коли ж нема поєднання, тоді приходить криза – це крик душі, яка взиває про допомогу, про зміну, про гармонію.
Сьогоднішня розмова Ісуса із Самарянкою показує просту реальність нашого життя. Пояснює той факт, коли ми можемо: слухати і не розуміти, читати Слово Боже і залишатися при думці, що це не для нас написано. Але Бог є Богом для всіх і промовляє до кожного. То чому ж нам або ж іншим деколи буває невідкрито? Прочитати все »
Сьогодні в Українських церквах відзначають “День хворого”
Не можемо назвати – це святом, бо святкувати те, що ти перебуваєш в хворобі, не є логічним. Хіба можеш радіти від того, що приносить тобі біль?
Сьогодні хочемо насамперед звернути особливу увагу на хворобу і на хворих. Хочемо сьогодні за них молитися, хочемо їх підтримати і хочемо навчитися від них. Це і буде наше святкування. Святковий день – це святий день, особливий день. Нехай у цьому дні освячуються хворі і всі, хто поруч них. Прочитати все »
Христос воскрешає все життя: духовне і тілесне
Ось, ми вже святкуємо третю неділю після Пасхи. У першу неділю після великого торжества Воскресіння чули про мир, який Христос повернув своїм учням, у минулу неділю згадували про мироносиць, які не втратили мир і його несли іншим (несли до горбу миро-олію, а винесли мир-благословення). Сьогодні ж ми пригадуємо воскресіння розслабленого.
Так, воскресіння. Це не було звичайне оздоровлення від хвороби, доказ цьому є простий опис цього немічного чоловіка: мав тілесну хворобу, що прикувала його просто до землі і мав духовну печаль від того, що ніхто йому не хотів допомогти. Він ніби жив, але тільки фізично, тому: чи можна було назвати життям? Можна хіба назвати: існування в безнадії, душевна смерть, час очікування фізичної смерті.
Зі святом вас «Жінки християнки», дорогі сестри у Христі!
Сьогодні святкуємо 2 Неділю по воскресінні – Неділю Мироносиць.
Згідно звичаю тіло померлого мало бути помащено пахощами. Це була остання честь тілу померлому. Для жінок Нового Заповіту це була остання можливість виявити пошану і любов, до Учителя, котрий змінив їхнє життя.
Вони йдуть до гробу, знаючи, що апостоли налякані і замкнені в домі чогось чекають. Йдуть до гробу і знають, що камінь великий і їм буде не під силу його відкотити. Щось штовхає їх робити крок за кроком, відкидаючи думки про страх і про непевне майбутнє.