Досвід молитви – це досвід нашої віри в Бога, Небесного Батька
Наша молитва – це вияв нашої віри. Кожна молитва – це звернення до нашого Бога. Воно буває різним: хто просить допомоги, хто просить прощення, а хто з вдячністю восхваляє Його.
Ми віримо в Бога і звертаємось до Нього.
Бо в іншому випадку: чого тоді звертатися до Того, в кого ми не віримо? А якщо звертаємося, тоді довіряємо, віримо в те, що наше звернення буде почуте і також буде відповідь.
Зауважмо, що в нашому щоденному житті ми своїми проханнями підтверджуємо цю просту істину: зверненням до іншого показуємо свою віру в його допомогу. Бо якщо би не вірили, то би не звернулись. Навіщо ж тратити час надаремно? Пригадаймо: скільки скільки звернень назбирується за день? І все це вияв нашої віри і довіри до інших.
Не помиляється той, хто нічого не робить? Чи таки помиляється!
Дорогі браття і сестри, в сьогоднішньому уривку з Євангелії від Матея ми можемо побачити і сьогоднішнє суспільство, і нашу сім’ю і нашу церковну громаду. Адже згадано про людей, яким було довірено різні відповідальності і очікувалось від них діяльності. Були такі, котрі працювали і про тих, котрі найшовши оправдання, нічого не робили. Чи не є так у нашому середовищі?
Які прекрасні ті, котрі працювали і принесли прибуток. Добрий Господар їх винагороджує і вони продовжують свій розвиток. А як було гірко, коли добрий господар почув несправедливі обвинувачення і оправдання своєї лінивості. Що привело до таких різних дій? Можливо відповідь знайдемо у вихованні цих слуг їхніми батьками? Яке ж було у нас виховання і як виховуємо вже ми наших дітей?
Різдво Богородиці – згадуємо очікування Марії і всіх, хто прийшов у цей світ
Різдво Богородиці здійснилось у містечку Назареті близько двох тисяч років і відгомін цієї події відчутний кожного року по різних куточках світу. У цей день, дорогі браття і сестри, ми згадуємо і вшановуємо прихід у цей світ дівчинки, якій батьки дали ім’я Марія, і яку згодом люди назвуть Богородицею.
Преображення – запрошення до Обожествлення
Подія преображення Господнього була справжнім зворушенням і захопленням для апостолів. Виявлення Божественності у людському тілі у такий спосіб було явним і перевищило всі зроблені чуда, сказані мудрості, показані надприродні явища та все інше, що розкривало силу Ісуса Христа.
Вияв Божественності – це не було показовим виступом чи рекламною хвальбою, це було справжнім запрошенням до участі в житті Бога, до Обожествлення.
Хочемо ходити по воді, чи йти до Христа?
Бажання стати учасником чогось незвичного часто приваблює людину. Побачити чудо, відчути його на собі, пережити наслідки – чи відмовиться хтось від цього? Адже таке не трапляється щодня.
А з іншої сторони є ще одна причина, що спонукає нас стати учасником незвичних речей – цікавість. Цікавість – це те, що нас зрушує з місця, що притягує до невідомого і незнайомого, і у якісь мірі навіть приводить до віри. Але, чи та сама цікавість не стане на перешкоді віри? Чи то саме пожадання чудодійності не стане в центрі життя? Прочитати все »
Помноження хлібів – вияв людської любові Христа до людини, бо людиною умів бути
У цій ситуації із помноженням хлібів нам слід пригадати, що того дня Ісус отримав звістку про смерть Івана Христителя, щоб був не тільки предтечою, але ще й його двоюрідним братом. Ісус вирішив піти на самоту, пережити в молитві хвилини скорботи і печалі. Цього не сталось, адже велика сила людей дізналась про його перебування в їхньому краю і кинулась до нього за допомогою. У цьому стані Христос показує свою велику любов і турботу за немічними людьми.
Якщо Учитель показав свою любов у такий спосіб, то його учні виявили свою турботу по-іншому: “Відпусти їх, нехай куплять собі щось їсти”. Пізніше Ісус їм пригадає таку турботу, кажучи: “бійтеся закваски фарисейської і садукейської”(Мт 16.5).