Хай Бог тебе благословить

У Хрестопоклінну неділію ми приймаємо хрест нашого життя, або про те, коли проста трудність перетворюється у невимовне страждання

Розділ: Проповіді. Написав о.Віталій ~ Березень 26, 2011. Видрукувати цей допис Видрукувати цей допис

Коли хтось хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за мною ІСУС

Сьогодні, у цю Хрестопоклінну неділю для кожного з нас є чудова можливість задуматися над словами: Життєві труднощі, невигоди, проблеми, терпіння, хрест і т.д.
Хтось може посміхнутися і дорікнути: а навіщо нам їх пригадувати і думати над ними, коли ми кожного дня стикаємося із ними? Коли ми тільки і мріємо про те, щоб вони нас залишили хоча би на мить? Коли лише одна згадка про ці слова навіює нам та іншим смуток і печаль?

В нашому житті  є те, що ми не можемо уникнути
Як у слові є корінь слова, який є основою слова і який не можемо відкинути, бо слово тоді перестане бути тим словом, так у нашому житті є те, що ми не можемо відкинути, бо тоді втратиться сам зміст життя.
Хочемо ми чи не хочемо цього, але труднощі і життєві хрести були у цьому житті і будуть….
Що станеться із людиною, що відкине труднощі в житті?
Чи часом життя її не зупиниться? Адже все, що маємо, все здобуто із зусиллями: меншими чи більшими, але це були труднощі. Приходило на думку, що коли перестануть боротися із труднощами, то чи не настане смерть нам?
“Якщо хочеш мати, то мусиш прикласти зусиль” так говорить народна мудрість і так заохочує наш Спаситель, коли запрошує нести свій “хрест життя”.
Проста історія про не просту “трудність”
Одного разу  чоловік купив шафу, яка була у розібраному вигляді і скласти її було, як запевняли у магазині, дуже просто. Згідно фотографії виглядало все дуже просто і логічно. Коли господар прийшов додому, то відразу взявся до роботи. Дошка до дошки і стінка готова. Так від низу йшлось до верху. За кілька хвилин все було майже готове і кінець був близько, от лишень кілька кінцевих деталей не сходились і дверцята були нахилені різні сторони. Він почав стискати силою, стукати в різні сторони, згинати, що аж почулося легке тріскання. Зупинився. Знервований взявся нарікати на всіх і все, звинувачуючи у тому, що зробили браковані матеріали і мучать людей своєю халатністю.
Вернувшись у магазин, почав обурюватися і як вимогу поставив, щоб замінили йому товар.
Спритний продавець, спокійно розпитав про все, що сталось і зрозумів у чому була справа. Промовив: “Не думаю, що вам допоможуть інші матеріали. Скажіть, ви ні разу не згадали, що дивились в інструкцію по збору шафи, яка була додана, ви її прочитали перед тим? Ви робили так, як було там вказано?” Здивований погляд дав німу негативну відповідь.
Все ж таки потрібно прочитати інструкцію.

Життя і так нелегке і деколи ми його ще більше ускладнюємо
Багато чого нам дає невимовних страждань. І багато з них є з нашої причини. Якщо ми не вміємо користуватися, якщо не знаємо, що маємо робити і як поводитися, але робимо якось, то якось і виходить.
Не одна людина, навернувшись до Бога, свідчила, що якби була можливість другого життя, то не змінила би свої ситуації життя, але підхід до них був би зовсім інший.
Тому кожен має нести свій хрест! А перед тим, як відкидати його і чи міняти, нехай навчиться його нести, щоб маючи фізичні, моральні і навіть духовні невигоди, далі продовжувати жити і благодарити Бога за кожну прожиту мить.
Зустрічаймо цей хрестопокліний тиждень, у якому ми будемо виявляти пошану Ісусу, що виніс хрест і показав на ньому свою любов. Наші устах будуть торкатися хресного древа і цим виявляти любов Бога, яка виявляється також і у хресті нашого щоденного життя.

Спаси нас Боже.

Переглядів було:2039

Ключові слова до цього допису: ,

Відгуків є 2

  1. ksenia1406

    Гарний допис. Так, від труднощів нікуди не втічеш. Сама маю звичку все незрозуміле і погане відкладати на потім. Правду кажучи, інколи допомагає, стихнуть емоції і на ситуацію свіжий погляд. Але в основному проблема нікуди не йде. Просто не хватило хоробрості і терпіння прийняти потрібне рішення. І півбіди коли від цього страждаєш тільки ти. А от коли інші… Страждання приходять в подвійному розмірі. І по заслугах. Бо на душі погано і все рівно питаєш “…. ну за що”. В душі розумієш, що є за що: нехватило терпіння, мудрості і простого бажання хоч раз пожертвувати своїми інтересами на благо інших. Знаю, що ті бажання були зовсім не важливі навіть для мене. Обіцяю собі (тільки собі, Йому боюсь) що буде по-іншому і … через певний час роблю те саме.
    Хочеться справді вже зробити мудрі висновки про життя своє і жити не так як живу.
    Перший день на цьому сайті. Зворушило. Дуже вдячна.
    Прошу в Бога мудрості і дякую о.Віталію.

  2. sofia

    Сейчас в моей жизни не самый лучший период. К молитвам обратилась еще больше. Читаю псалмы, каноны, акафист. Однажды, когда читала псалмы, мне было четкое видение Иисуса Христа. На голове терновый венец, на плече крест. Он обливался кровавым потом. Измученное лицо и страдания четко выражались на его лице. Я подумала, что не зря мне привиделось Это. Ведь я сейчас сама в роли Иисуса. Ведь я сама сгибаюсь и страдаю под тяжестью креста. Вот только нет тернового венца на моей голове. А ведь Иисус дошел до Голгофы, он донес свой крест, страдая, падая, изнемогая, он не просил пощады ни у кого. Он не проклинал никого, он не спрашивал: ” За, что?”. Я знаю, что несу мой крест за мои грехи, я страдаю и мучаюсь от того, что не совершенна и много еще в жизни, мне надо изменить. Я верю в Бога, я верю в его силу. И знаю, что вместе с ним , мне легче будет донести этот крест.

Місце для ваших відгуків

Якщо хочеш залишити свій відгук, то потрібно зареєструватись. Для входу та реєстрації на тисни тут Це займе мало часу, але дасть тобі доступ до сайту.