Хай Бог тебе благословить

Сівба Божого слова є щодня, щодня притча стається нашою дійсністю

Розділ: Проповіді. Написав о.Віталій ~ Жовтень 27, 2012. Видрукувати цей допис Видрукувати цей допис

Дорогі браття і сестри у Христі, об’єднані у Божому слові, слухаємо цю притчу кожного року, але зустрічаємо її щодня. Адже наш Бог не є “недільний” Бог, тобто, Він не діє лише в неділю, як це декому здається. Наш Бог не є “храмовий”, тобто, що Він знаходиться не тільки в храмі, як це декому здається.
Іван Богослов починає Євангеліє новим поняттям про Бога, вказуючи, що наш Бог є СЛОВО. Слово, яке було на початку і з нього все постало. Це означає, що це слово є дієвим. «Він сказав і створилось» так пригадуємо у книзі Буття про створення світу, що Словом Божим повстав з нічого. Це дієве слово здатно давати життя і його утримувати.
Про сівбу Божого слова маємо пам’ятати щодня. Адже наш Бог є Бог, що діє по всяк час. Сіяч сіє щодня і в кожній ситуації нашого життя, ми можемо відчути як Бог промовляє до нас і можемо отримати зерно Божої мудрості.
Нам потрібно мати це зерно, бо воно впливає на наше життя, на наш духовний зріст. Якщо будемо приймати зерна Божого слова і вони почнуть давати плоди, тоді духовний зріст буде дуже замітний у нас. Якщо ж немає змін в нашому житті, тоді вартує запитати себе, що є перешкодою?
Однією з найперших перешкод є те, що людина його не приймає, тобто противиться Божому слову. Бог говорить, а людина не згоджується. Тоді виявляється Божа любов у безсилості змусити людину, щоб Його слухати і виконати Його волю. Бог далі сіє, але це зерно вмираючи, творить підживу для грунту і дає надію, що колись таки грунт буде готовий до прийняття і зросту.
Наступна перешкода до нашого духовного життя – це не давання плодів.  Явище слухати і не виконати  часто зустрічається в учнях Христа. Самі апостоли показали свою слабкість у слуханні і виконанні поучень Христа. Господь постійно наголошував їм, що вони маловіри. Адже у між слуханням і виконанням потрібно мати ще й віру. Якщо повіримо у те, що хтось говорить, тоді і легко виконати. А якщо не маємо віри, то навіть, якщо і зробимо, то це буде лише зовнішньо виконано, а продовження у цьому не буде.
У притчі “Про сівача Ісус” згадує про різних людей, які Його слухають, але з різних причин не дають плодів, залишаються такими, якими були і перед тим. Їх життя не змінюється.
До кого ми належимо? Ми слухаємо Христа? Якщо слухаємо, тоді як це робимо, що потім стається з нами? Погляньмо на наше минуле і пригадаємо скільки ми примножили добра, що було засіяне в нас? Скільки ми передали іншим Божої науки, що почули самі?
Сіяч сіє зерном, що було зібране. А якщо був не врожай, чи тоді він зможе засіяти багато? Значить якість землі і умови впливають на урожайність, бо зерно завжди є добрим.
І якщо в цьому світі є мало добра, то це може бути через те, що мало було зібрано раніше? Саме тому християни мають якісно помножувати доброту, щоб вона проростала і давала плоди. А зібрані плоди, щоб знову  були посіяні.  Коли хтось тобі зробив добро, старайся помножувати його в кілька раз і благослови твою сівбу, щоб і вона була плодовита. Амінь.

Переглядів було:1942

Ключові слова до цього допису:

Місце для ваших відгуків

Якщо хочеш залишити свій відгук, то потрібно зареєструватись. Для входу та реєстрації на тисни тут Це займе мало часу, але дасть тобі доступ до сайту.