Testimonianza di p. Vitaliy TARASENKO per la Via Crucis a Genova
Sono un sacerdote ucraino, fino a due anni fa mi presentavo come un semplice cappellano della comunità ucraina, un pastore delle persone che hanno fatto la scelta di trasferirsi in Liguria perché hanno voluto migliorare la vita delle proprie famiglie in Ucraina. Ho cominciato la missione invitando i connazionali a vivere non solo per guadagnare soldi ma per guadagnare anche il Regno di Dio.
Stando con queste persone ho capito che tanti di loro hanno scelto di sacrificare la propria vita per salvare la propria famiglia dalla crisi economica, hanno sacrificato la loro vita per le persone care che avevano sogni per il futuro del paese che in Italia
chiamavano il “granaio d’Europa”. Passavano gli anni e stava crescendo la loro fede in Dio e nel futuro dell’Ucraina. Ma in una notte buia del febbraio di 2022 per la scelta assurda dell’aggressore è cambiato tutto.
Ora questo paese di pace è diventato un paese in guerra, ora queste persone di pace sono chiamate come “il popolo martoriato”, ora io sono diventato come cappellano militare, ora la terra “il granaio di Europa” è seminata con i proiettili e i missili, questa terra è
bagnata di sangue e di lacrime!
Ora la mia patria che aveva i campi fertili e le città vivaci è diventata come un gran cimitero!
Non è assurdo? (більше…)
Дорогі браття і сестри у Христі, наша подорож із Христом до Єрусалиму, до місця страждань завершується. Сьогодні в Євангелії від Марка (Мр. 10, 32-45) ми читаємо про третє провіщення страждань: “Оце йдемо в Єрусалим, і Син чоловічий буде виданий первосвященикам та книжникам, і засудять його на смерть, і видадуть його поганам, і насміхатимуться з нього, й уб’ють, і по трьох днях він воскресне.” Учитель відчував стан апостолів, які страхались, бо вже відчували про те, що має щось статись.
Ісус йшов попереду і складається враження, що Він хоче підтримати друзів у їхніх переживаннях, відкриває їм свої внутрішні переживання, свій трепет про завершальний етап земського життя. (більше…)
Дорогі браття і сестри у Христі, ми продовжуємо йти дорогою Ісуса, дорогою Спасіння, дорогою зцілення від завданих нам війною ран.
Жити у постійному стресі – це жити постійно травмованими. Перегляд жахливих новин, напруга і переживання про безпеку рідних, жахливі думки про майбутнє людства і це все поряд із нашими життєвими стресами, які нас виснажували раніше. Все без сумніву у нас забирає сили. А що дає нам сили? Що скріплює нас, щоб ми вистояли у час цієї нашої духовної боротьби? Це не добре постійно виснажувати себе, постійно наражати себе на стреси, шукати середовища, де тебе тримають в напрузі.
В Євангелія від Марка Мр 9, 17-31 ми читаємо зворушливу розповідь про батька, у якого був син опанований німим духом. Опис батька лише підкреслює, як було нелегко жити в таких обставинах постійної напруги. Це тривало довгі роки. Тому й не дивно, якби ми зауважили за батьком різку, агресивну поведінку, або відчай, зневіру. (більше…)
Чи є сенс помагати людям, якщо все рівно будеш критикований!?
Тема: Як колись Бог спасав Свого Сина, так і сьогодні хоче спасти кожного з нас!
Лк. 12, 16-21.
Христос Рождається! – Славімо Його!
Дорогі браття і сестри у Христі, запрошую вас у цю неділю до синодальних слухань.
Після Божественної літургії у нас будуть організовані синодальні групи.
Це дуже важлива справа, бо хочемо пізнати, що Дух Святий хоче промовити через кожного з нас до нашої спільноти.
Нам буде запропонована тема і запитання, які мають на меті спонукати нас до роздумів, а потім до ділення у групах.
Тема: Як колись Бог спасав Свого Сина, так і сьогодні хоче спасти кожного з нас!