Сусідка викликала поліцію, сповіщаючи про жахливу картину – про смерть її сусідів. Правоохоронці терміново прибули на місце пригоди. Миттєво вибили двері і увірвались до квартири. На превеликий подив побачили в хаті господарів, які ще більше дивуючись, просто застигли в шоковому стані . Службовці чемно вибачились і почали вимагати пояснення у сусідки, яка також не приховувала свого здивування.
Жінка врешті промовила, звертаючись до сусідів: “ Я сьогодні не чула жодного крику від вас. Ви кожного дня сваритеся так голосно, що я все чую. А сьогодні, коли ви вернулись з роботи, постійно була тиша і жодного крику. Ось, я і подумала, що сталось лихо і негайно викликала поліцію”.
Деколи незвичні речі стають звичними, а звичні чомусь стають незвичними.
Важче повірити, що чорне стане білим
Син приніс додому зошит із написаним твором. Вкінці тексту стояла звична задовільна оцінка. Батько переглянув і буркнув: “А чому така погана оцінка, коли немає жодної помилки?” Син з радості, що батько зауважив, сказав: “Вчителька не повірила, що це я сам написав”
“Аааа, ну так… так … “ – знову пробуркотів і пішов, шморгаючи ногами, до кухні …
Був звичайний ранок. Маленька дівчинка збиралась до школи, попрощавшись з мамою вибігла на вулицю.
Коли верталась зі школи додому, раптом насунули хмари, почало гриміти і блискати. Маленька дівчинка не злякавшись почала щиро усміхатись до неба. В цей час мама затривожилась, взяла машину і поїхала на зустріч донечці. Коли вона дивиться, дочка йде їй назустріч і постійно усміхається і піднімає обличчя в небо.
-Що ти робиш?- здивувалася мама
-Та це я усміхаюсь до Бога, коли Він мене фотографує…
Будьмо як діти з їх дитячою простотою.