Шукайте перше Царство Боже  та його справедливість, а все те вам докладеться.
Дорогі браття і сестри,   у  Євангелії від Матея 6:22-33 Ісус показує нам простоту життя в довірі до Бога. Прожити життя, щоб виконати Божий задум –  це ж так просто!
Бог хоче, щоб ми були щасливі, тобто щоб ми жили у блаженстві і допомагали в цьому нашим ближнім.
Можливо дух цього світу заохочує нас, щоб ми жили задля роботи, багатства, прогресу у науці, задля покращення політики, економіки, технологій і т.д. Але, яка це виходить задблудженість, якщо все це робиться ціною того, що людина потім почувається нещасливою!? Якщо людина потім все своє життя жертвує задля так званого “щастя”? А скільки нещастя сталось задля тих цілей, що мали би нас зробити щасливими?

Насправді для людини не потрібно багато, щоб вона почувалась щасливою: адже справжнє почуття щастя залишають добрі відносини із Богом та ближніми, про які і згадується у  двох заповідях любові. Живе людина в любові до себе і в душевному мирі –  вона вже щаслива, панунує  любов і мир в сім’ї – це вже щастя! А яка радість, коли пробуваємо в ласці Божій?

Слова Ісуса насторожують нас: “Коли ж те світло, що в тобі, темрява, то темрява – якою ж великою буде! ” Бо якщо ми будемо неправильно сприймати наше життя, то “яка ж буде велика темрява”? В історії людства великі диктатури своїми ідеологіями засліплювали людей і ставалось велике зло. Що ж тоді робити, щоб часом самому не засліпнути?

Шукати Божого світла! – адже “двом панам не можна служити”!
” кажу вам: Не турбуйтеся вашим життям, що вам їсти та що пити; ні тілом вашим, у що одягнутись. Хіба життя не більш – їжі, тіло – не більш одежі ”
У сучасному світі, де складається враження взаємного обкрадання, ці слова Ісуса можна виконати, коли ми будемо разом. Коли будемо захищати одне одного перед несправедливістю і допомагати одне одному. Коли ж будемо по-одинці, то дух самовиживання буде панувати над нами і може довести нас до взаємної ворожості: будемо боятися інших, а інші – нас.

Християни мають бути разом у Царстві у Божому!
Зауважмо, що наші переживання зникають самі по собі, коли ми почуваємось в опіці інших, коли ми бачимо, що ми не самі. Який же спокій приходить від підтримки інших?
Отож, Царство Боже ми маємо будувати разом. Хіба можлитво побудувати Царство Боже самому?
Христос нас об’єднує під одною молитвою “Отче наш”.
Ми маємо різні таланти, різні достатки, різні здібності і час, щоб бути у пригоді один до одному. Пам’ятаймо про це і стараймося у міру нашої любові виконувати, починаючи від нашої сім’ї і родини, церкви, щоб дійти  аж до хоч незнайомих, але дітей Божих.
Отож, шукаймо і будуймо разом Царство Боже і все решта нам буде дано!