Слава Ісусу Христу дорогі браття і сестри, ось настала вже 2 неділя по Зісланні Св Духа, саме у час Торжества Пятидесятниці ми згадували про народження Церкви Святим Духом.
Церква – це духовна сім’я. Тому ми називаємо один одного брати і сестри, і всіх нас об’єднує Небесний Отець.
А ще церква – це спільнота вірних християн. Християнами називають тих, хто є учнем Христа, хто визнає Ісуса за Учителя. Християни – це послідовники, бо послідували за Христом.
Тобто спочатку йшов Ісус і за Ним, немов по його слідах, пійшли його послідовники, учні. Цей шлях ми називаємо дорогою спасіння. З апостолами пішли їхні учні, за цими учнями пішли ще інші і так вже дві тисячі років ми продовжуємо іти за Ісусом, наслідуєм Його.
В Євангелії від Матея (Євангеліє: Мт. 4, 18-23) ми читаємо про покликання перших апостолів. Ви звернули увагу, що вони відразу покинули все і пішли слідом за Ісусом? Ісус їх не переконував, не заохочував. Він лише їх покликав. А вони пішли. І це вражає, що від одного запрошення в один момент їхнє життя перемінюється. І, як ми вже знаємо, їхнє життя змінилось згодом повністю.
Так стається подібно з нами. Ми дуже часто стоїмо перед вибором кого послухати, за ким піти, з ким зв’язати своє життя. І від нашого вибору буде залежати наше життя і не тільки наше життя, бо наше життя це вплине на життя інших, тих, хто поруч нас.
Ось, ми сьогодні згадуємо про початок, про те, як апостоли відгукнулись на поклик Христа і тепер ми знаємо скільки багато вони зробили добрих діл. Скільки вони дали людям духовної їжі для вічного життя і аж по сьогодні відчуваємо їх вибір і кажемо: як це добре, що вони відгукнулись на поклик Ісуса.
Ми називаємо їх Великим добрими людьми, а все почалося із простої зустрічі і простої відповіді: “добре, я піду за тобою”.
Будьмо уважні кого ми слухаємо і кого хочемо наслідувати, до кого хочемо бути подібні, бо наше життя буде приносити плоди. Підемо за покликом Божим, будуть Божі плоди, а підемо за спокусою, тоді змарнуємо наше життя.
А чи ви пригадуєте щоби апостоли шукали за Ісусом? а може пригадуєте, як вони його кликали, шукаючи за ним?
Як правило кличуть і шукають за людиною, яка загубилася. Кличуть, щоб її віднайти!
Можемо пригадати історію про Адама і Єву після того,як вони згрішили, Господь також кликав: Адаме, де ти є?
Отож, Адам сховався, а Бог кликав.
У нас може скластися враження, що Бог не все знає, бо кличе Адама і питається. Але насправді Бог все знає, але дає людині свободу і чекає відповіді! А вже це є вияв любові, бо шанує свободу вибору. Так Бог Бог кличе кожну людину, щоб почути від неї відповідь: “Ось, я Господи!”
Бог кличе кожного з нас на початку життя, на початку кожної доброї справи і кожного дня. Бог запрошує кожного стати учасником Його Божественного задуму. Бог діє понині і хоче, щоб ми долучились до цього діяння.
Бог не хоче нас примушувати, але хоче, щоб ми були з Ним. Тому постійно нагадує нам про себе.
А чому тоді дехто кличе Бога і прикликає Його імʼя?
Бога кликати не потрібно, бо Він ніде не загубився і завжди є з людиною. Він всюди є присутній і все наповняє.
Але ті, що кличуть, вони насправді, хочуть привернути увагу на себе і виразити в такий спосіб, що тепер хочуть бути ближче до Бога. Тому, якщо ми вже маємо потребу кликати Бога, тоді це може означати, що ми відійшли від Бога і вже не відчуваємо Його присутності, тому виявляємо бажання наблизитись до Нього.
Ті, хто почув поклик Бога і пішов за Ним, хто постійно намагається слухати Божого голосу і виконувати Його волю, той не буде мати потреби кликати Бога, бо сам став покликаним. Може кликати інших, подібно до апостолів, завдяки яким, ми отримали цей поклик стати учнями Ісуса.