На одній гостині торкнули розмову віри і один із гостей згадав свій шлях з рідного дому, коли ще з раннього віку подався у світи. Розстібнувши комір сорочки він показав хрестик, який подарувала йому мати. Це і було поясненням, чому візерунок і форма більше нагадували жіночу прикрасу ніж чоловічий хрест. Дарунок матері він завжди ніс із собою на знак материнського благословення і її постійної молитви. У хвилинах самотності він притискав до грудей хрестик і потім цілував його, шепочучи, повторюючи слова матері: “ти не сам!, так, я не сам!”
Після короткої тиші інший чоловік, що сидів поруч, теж показав свій натільний хрестик. Цей був дуже простий і, навіть, стертий, нитка виглядала міцнішою ніж метал. Чоловік зізнався, що у цьому хрестику вся історії його життя, бо носить його від самого народження. Тому дуже цінує його, бо він пригадує про пройдений шлях життя і про діяння Божої сили, що не раз показувала свою присутність. Свою розповідь чоловік закінчив, цілуючи хрестик: “Бог таки є!”
Третьому чоловіку не потрібно було витягувати і показувати свій хрест. Він немов сам виглядав, хизуючись своєю красою дорогоцінного металу. Погляд чоловіків зупинився на цій розкішній прикрасі, немов чекаючи наступної цікавої духовної історії. Але третій чоловік витиснув із себе лише кілька холодних слів:”А мій хрест мене також спас, тільки по-іншому: коли була інфляція грошей у 90-сті, я встиг свої заощадження вкласти в золото. От і вся історія” Його рука потягнулась до хреста, намагаючись сховати його…
А яка історія твого натільного хрестика?