Дорогі браття і сестри у Христі, ми продовжуємо пізнавати місійну діяльність Христа, який обʼявляє нам правдиве обличчя Бога. Бога, котрий любить усіх і бажає спасіння усім, без виключення. Бога, котрий йде на зустріч, щоб зустріти людину, навіть, якщо вона не належить до вибраного народу, але прагне бути спасенною.
Минулої неділі, ми згадували про зустріч Ісуса із жінкою із Ханаан-краю, поганського краю. Ця історія завершилась тим, що Ісус називає цю жінку великої віри і стається так, як вона цього бажала. Цей приклад Ісуса показує, як “недостойні” в очах людських були прийняті обіймами Божими. Лише людина може стати на перешкоді у Ділі Божого спасіння і лише людина може цей діло продовжити. Може тому Ісус забажав цієї подорожі, яка насправді мала стати глибоким духовним досвідом, де буде: криза і рішення до поправи. Ця історія спонукала до глибоких роздумів апостолів. Хоч тоді вони залишились мовчазні, але в майбутньому їх чекала та ж сама місія – йти до всіх без виключення.
У цю неділю, читаючи Євангелії від Луки, ми згадує знову про покликання апостолів. Знову бачимо Ісуса, котрий йде на зустріч людині там, де вона є і зустрічає такою, якою вона є. У короткому уривку показано людей спраглих Божого слова.