Торжество Преображення є сповнене Світла. Сама подія пригадує нам, як серед темної ночі гора була повністю освічена, усе земне і людське сповнилось Божого світла.
Не так просто у час війни святкувати і радіти, адже війна – це темрява, яка намагається все більше полонити нас. І вже багато хто став жертвою цієї темряви і глибоко переконаний, що ми маємо бути сумні, зажурені, повні озлобленості і гніву.
В результаті ми маємо депресивних людей, які перетворили своє життя на муку, маємо неспокійних і дратівливих, які постійно напружені і воюють зі всіма, через це втратили здатність любити, маємо тих, які живуть в розчаруванні і безнадії, закриваючись самі в собі.
У день Преображення погляньмо на Христа, на Його Світло і на Його славу, яку темрява не змогла полонити!
Останнім часом ми бажаємо слави для України, проголошуємо, що Україна попри темряву є у Світлі!
Та все ж “проголошувати” – це слова, але потрібно ще діла, щоб ця слава, це світло були правдивими. І це станеться, якщо ця слава буде відблиском Божої Слави у наших вчинках, а не просто словесним вигуком. Подібно до Христа, який став відблиском слави Небесного Отця. Слава і Світло у біблійній мові мають одне і теж значення.
Тому ми молимось, щоб Господь Бог прославився у Своїй могутності в наших захисниках, у нашій владі, в нашому народі розсіяному по цілому світі, нехай ця слава буде непроминаючою! А це вже відповідальність на кожному з нас: чи приймемо ми цю славу чи будемо перебувати у ній?
Агресор вибрав іншу дорогу до слави, або краще сказати до “популярності”. Про нього зараз багато говорять, згадуючи нас, але згадують як носія смерті і терору. Він вражає тим, як прославляється через знищення і руйнування, і все робить не приховуючи цього задля особистої егоїстичної користі. Він таким і залишиться в темній історії нелюдів.
Кожен вибирає те, в що вірить.
Український народ вірив і вірить Богові! Правдиві українці завжди були прославлені через дари і таланти Божі, через добре і просте життя. Тому маємо продовжувати наслідувати приклади святих нашого народу, світил нашої історії, які прислухатися до голосу нашого Отця: “слухати Сина”, який показав нам приклад і став славою Свого Отця.
Тому тепер слава України та її героїв має визнання серед інших народів. Для багатьох ми стали немов променем надії, що можна вистояти і чинити опір злу. Про нас зараз багато говорять і нас багато зараз ставлять у приклад. Це визнання, ця слава – це підтвердження того, що ми на добрій дорозі, яка вказана заповідями Любові: любити Бога і любити ближнього. Це мати відповідальність за сімʼї, за інші народи.
Залишитись у славі – це залишитись у світлі
Кожного разу, коли ми збираємося на спільну молитву, ми маємо нагоду пережити подібний Тавор – адже місце духовної зустрічі – це буде місцем наповнення Божим світлом, взаємної радості, підтримки. Це буде місцем нашого надхнення для того, щоб знати: що і як діяти.
Кожного разу, коли збираємось разом, щоб нести світло у добрих розмовах і вчинках – це слава, яка шириться на інших. На нас дивляться інші і подивляють нам! Нас має ставати все більше, щоб темрява нас не змогла поглинути, а навпаки, щоб світло змогли прийняти все більше! Вже було поібне у час переслідування перших християн.
Такий Тавор взаємної підтримки допоможе нам перейти будь-які жорстокі випробування, які ворог хоче нам нав’язати. Уникаймо поглядів у сторону темряви, уникаймо спокуси згаситись і стати частиною темряви. Пережите світло Божого надхнення нам допоможуть вистояти перед темрявою і стати носіями світла. Бог є з нами. Святі є з нами
+ Немає коментарів
Додайте свій