Репліка 1:
1.  Я завжди допомагала своїм друзям, підтримувала їх, вони знали, що до мене завжди можна звернутися про допомогу!!! АЛЕ, коли один раз звернулася Я… тоді – Нема нікого! Чомусь телефони в той час вже більше не відповідали … І де мої друзі? Чи маю я друзів?
2. А моя родина! Скільки я їм помагала, скільки висилала пакунків?….чи хоч подякували належно?
3. Я так часто ходжу до церкви і так багато молюся. Так, ви правильно подумали! Я майже живу в церкві!!! І що з того? Я нічого не маю, з того, що мають інші! чи чує мене Бог? Чи Він мене підтримує?
4. А ось вам ще один випадок: моя найліпша подруга замінила мене на моїй роботі. І що з цього вийшло? Чи мала я де повернутися? Чи не залишилася я без роботи? Ось такі то є 0 допоможи комусь у біді, то сам в біді не залишися?
5. Я вибавила своїй сестрі дітей від малих років, тепер вони повиростали…чи хоч подзвонять, за питають як справи? Чи приділять хвильку уваги, щоб поспілкуватися з тією, котра роки свої віддали їм?
6.Я всіх свят дотримуюся, всі пости також, в Неділю нічого не роблю….і я чомусь не маю щастя! Так, Я нещасна! Враження, що всі біди людей на мене Бог зсилає, а за які гріхи??
7.Я завжди розділяла радісь своїх друзів , але коли здійснилася моя мрія, я отримала права, вожу автомобіль…вони із заздрощів навіть не подзвонили!!!

8. Я завжди була слухняною в дома, помагала все батькам, але коли захотіла поступити на навчання там, де хочу Я, мене не підтримали, це було дуже боляче і тепер думаю: що далі маю слухати, коли мене не чують?

9. Я ніколи не брала чужого, а мене нещодавно обікрали!! За що мене так Бог покарав?

10. Я завжди вислуховую подруг, зробили з мене слуховий апарат, але як я хочу виговоритися, то переводять на іншу тему! це так боляче, … і  де їхня підтримка? Хіба я на таке заслужила?

Репліка 2:

1. А я, як тільки відчувала що моїм друзям важко, що їм потрібна допомога, то була першою хто спішив її розрадити допомогти, навіть не чекала, коли попросить.  Думаєте, що подякувала чи відповіли взаємністю?
Ні, з часом ще й деякі сказали, що моя допомога їй  не потрібна?
Як так можна?

2. Я стільки допомогла своїм рідним, було й таке, що працювала і фінансово підтримувала сім’ю лише я. Але коли я залишилися без роботи і кілька місяців не могла знайти іншу, то почула, що я сиджу у них на шиї.
Хіба так можна говорити? Де їхнє співчуття, милосердя..?

3. В житті намагаюся,  дотримуватися заповідей, посту, жити, як вчить Святе Письмо, і що з того, на мене  звалилася всі можливі проблеми: втратила роботу, бо найкраща подруга, вирішила, що зможе виконувати її краще, відповідно втратила подругу і довіру до всіх інших друзів, в сім’ї постійні сварки та суперечки через дрібниці …, ніхто мене не розуміє….
Але і я не розумію, Господи, я догоджала всім і Тобі, то за що ти даєш  мені ці терпіння, невже я на це заслужила?

4. Я завжди з радістю всім допомагала,  то тепер на роботі звалили на мене всі обов’язки: працюю за себе і за всіх довкола, втомилася, сил нема…
Хіба це справедливо?

5. Кожен раз коли хворіли рідні чи друзі, я завжди була поруч, першою приходила, останньою йшла, а коли захворіла я, мало хто зателефонував, щоб запитати як почуваюся?
Як це боляче, чому вони

6. Боже,  скільки молилася та молюся, скільки дякувала і майже нічого ніколи не просила, крім здоров’я, а тепер коли потрібна твоя допомога….
Ти жодної молитви не чуєш  …
Чому? Невже я не заслужила на виконання такого простого та маленького прохання?

7. Скільки ідей та мрій у мене було, і все хотілося зробити, тому зрадістю підтримувала ідеї своїх близьких, а коли наважиться здійснити свої, то почула, твої ідеї такі примітивні чи яке це безглуздя…
Невже так можна?

8.  Безмежно люблю свою сім’ю і завжди намагалася зробити її життя комфортним,  тому більшість домашньої роботи виконувала я, але завжди надіялася,  що зрозуміють,  що мені важко та проявлять ініціативу;  допоможуть. Але бачу,  що на мені зараз вже вся домашня робота і всі вважають, що так має бути.
Але чи так правильно?