Дорогі браття і сестри у Христі, живучи в радості від надії на воскресіння, яку дарує Господь, ми по-іншому тепер можемо сприймати історію зустрічі Ісуса із жінкою Самарянкою.
Спочатку ця зустріч видається дуже напруженою і починається із потреб. Жінка прийшла із потеби набрати воду, а Ісус мав спрагу. Немов випадковий розвиток події із кожним словом і темами, якi вони порушивали, перетворює цю випадкову зустріч у Спасаючу дію Бога. Відчувається, що Ісус хотів спасіння цієї жінки, це те, про що Він скаже до апостолів: “Я маю їсти їжу, якої ви не знаєте. Їжа моя – чинити волю того, хто послав мене, і завершити його діло. ”
В цьому показується Божа любов, що Він у всьому вбачає добро для людини, хоче дуже, щоб духовна мертва людина, воскресла, встала від гріхів і хотіла жити.
Ми бачимо, як в часі розмови Ісус повертає їй життя.
Він зціляє її! Зціляє духовне розуміння Бога, показує їй правдивве до поклоніння Богу. Ісус також торкає її особисте життя і її стаус у цьому містечку. В часі цієї зустрічі Бог повертає їй все втрачене і відчувається, що життя повернулось до неї.
Яка радість! Справжній праобраз воскресіння!
Цю радість вона не змогла затримати у собі і біжить до інших, запрошуючи їх до особистої зустрічі із Тим, хто повернув їй життя.
Дорогі у Христі, в контексті, коли кажуть, що Церква обмежує людину в її житті, ось ця історія показує, що місія Церкви – це перемінювати немов випадкові зустрічі у спасаючу дію Бога.
Коли людина пізнає правду про себе і правду про Бога, тоді вона сама себе захоче обмежити від гріховності, від всього того, що буде її віддаляти від Бога.