Дорогі браття і сестри у Христі, на відстані багатьох століть ми сьогодні чуємо Господню молитву за нас: “Отче Святий! Заради імени твого бережи їх, тих, що їх ти мені передав, щоб були одно, як ми!”
Єдність, Сопричастя – це вияв подоби і образи нашого Бога, в якого ми віримо. Він є водночас і Один, і Спільнота: Отець, Син і Святий Дух.
Бог є Любов і Він є Єдиний, хоч у трьох окремих особах, але об’єднаних у Спільноту Любові. Головна характеристика Христової Церкви – це єдність у любові.
У неділю Отців І Вселенського собору ми бачимо приклад єдності.
Після завершення переслідувань церковні спільноти були роз’єднані з політичних причин, але з часом виявилось, що і в духовному житті сталися розділення. Бажаючи єдності, церковні провідники зібралися разом у Нікеї, щоб виконати заповідь Христа: щоб всі були одно. Наслідком єдності стало написання Символу Віри – на всіх континентах, на різних мовах християни Ісповідують Єдину Віру. Єдиномисліє! – це ознака нашої єдності.
Наступним знаком єдності – є Любов.
Христос звертається до своїх учнів (значить і до нас): «Це моя заповідь, щоб ви любили один одного, як я вас полюбив» (Йо. 15,12). Святий Павло пише: «А щодо братньої любови, то ви не потребуєте, щоб до вас писати: самі бо ви навчені від Бога любити один одного» (1 Сол. 4,9). “По любові між собою пізнають, що ви мої учні” – так настановляє нас Спаситель.
Єдність у думанні і діланні – це ознака правдивої єдності церковної спільноти, яка, на зразок перших християн, повинна мати «одне серце і одну душу» і яка перебуває в єдності з усією Христовою Церквою.
Наша єдність має також виходити від внутрішньої єдності в самій людині.
Коли людина є в єдності, в цілісності душі і тіла, вона є носієм миру і спокою. Якщо є єдність між Творцем і сотворінням, тоді є єдність духовного життя, яку ми називаємо святістю.
Наступний рівень єдності має бути в домашніх церквах, тобто і християнських сім’ях, родинах, колах друзів. наступним середовищем, де плекається єдність – це храмова спільнота. Часто так буває, що ми цілий тиждень є роз’єднані, коли приходимо до храму, то показуємо цим самим, що ми шукаємо єдності  між собою і довкола Христа. Спільна молитва до Єдиного Бога, спільне служіння задля єдиної цілі – поширення Царства Божого залишає відчуття того, що ми належимо до однієї духовної родини Нашого Небесного Отця, ось тому ми називаємо один одного: браття і сестри у Христі.
Єдина церковна громада прагне єдності із сусідніми парафіями, зі своїм Єпископом і з усією Церквою, плекаючи своє сопричастя із Вселенською Церквою, під проводом з Наслідником Верховного Апостола Петра, єпископа Рима.
Оскільки ми покликані бути живою громадою, нам потрібно старатись у всьому діяти в єдності і любові, маючи «одне серце і одну душу».
Також завжди зберігаймо синівську відданість до нашого Єпископа, який є нашим духовним батьком. Будьмо вірними синами і дочками нашої рідної Церкви та ревними захисниками вселенської єдності. Плекаймо братолюбіє до всіх християн, щоб навіть у неповній єдності ми могли давати свідчення про любов, яка єднає усіх в Христі, Господі нашім. Амінь.