Понеділок

Вступна наука

 

Історія про двох братів, що приносили жертви

 

Коли народився син, його мати відразу назвала: «придбала людину із Господньої ласки». Це був перший син у матері. Первородний! Ім’я його було Каїн. Він порав землю.

Потім вродила брата його Авеля. Про нього не сказано так колоритно. Він був народжений для того, щоб бути братом. Він був вівчар. І ймовірно він пас вівці на полі брата свого.

Ця історія нам оповідає про першу жертву принесення людства. Каїн приніс плоди ріллі. Можемо зі сміливістю сказати про перше священодіяння. Хоч Бог цього не вимагав. Він зробив зі своєї волі, власного бажання. А брат його, бачачи поведінку старшого, також це зробив. Він хотів його наслідувати.

Ми бачимо, що Бог відреагував на принесення молодшого брата. Споглянув на жертву. А на жертву Каїна не споглянув. Ми не знаємо причини і не можемо пояснити поведінку Бога, але нас вражає поведінка людини. Розсердився Каїн вельми і похмурнів. Тобто Каїн побачив, що Бог зробив Бог у відношенні до молодшого брата і це його привело до сердитості, гніву … це був дуже вражаючий емоційний стан людини. Емоції не можливо приховати і емоції говорять про те, що є в середині тебе, чим наповнене твоє серце.

У наступних рядках ми бачимо, що тепер Бог зглянувся на Каїна. Заговорив до нього: чого ти розсердився? Чому похмурнів?

Каїн не дав відповіді. Натомість він заговорив до свого молодшого брата: ходімо-но в поле. Це була пропозиції побути разом. Побути на місці відкритому, щоб було видно здалека, що робиться. Там сталось те, що ніхто не очікував – перша жертва людини. Згодом виявиться, що в поле пішли двоє, але лише один вернувся назад живий? Авель був вбитий. А інший? Чому так сталось? За що? Чим винен? Це викликає багато запитань і гіпотез…

Наприклад: чи була би ця смерть, якщо би Господь не подивися на жертву молодшого брата? Чи була би ця смерть, якщо би Авель не наслідував би брата, не довіряв би йому, не пішов би з ним в поле? Хіба не краще, як би кожен жив своїм життям? Не дратував би іншого, не викликав заздрості в іншого? Факт залишається фактом: ця єдність принесла смерть!

 

Тому єдність – це добре чи зле?

Питання до всіх:

Чи ви пригадуєте, щоб у вас була подібна поведінка до Авеля, коли ви потерпіли через єдність, а можливо стали жертвою? Опишіть кілька таких ситуацій?

Ця історія є на початках Біблії, яке вона має значення для нас? Чому єдність двох «священиків» стала сплямлена гріхом?

Невже Бог так хотів, щоб перша людина, котра принесли жертву і уподобились о священика, котра подала приклад молодшому братові, котра носила на собі благословення: : «придбала людину із Господньої ласки», щоб ця людина стала розсерджена і похмурою, а потім вбивцею….? Невже так?

 

 

Зглянувся на нього

2 наука

Тоді Господь сказав до Каїна: де Авель, брат твій? Той відповів: не знаю, хіба я сторож брата твого?

Потреба у тому, щоб хтось побачив тебе і оцінив тебе була завжди. Ми стараємось зробити все, як найкраще. І хочемо, щоб це оцінили інші, чекаємо підтвердження. І коли бачимо, що наші старання не оцінені справедливо, або не оцінені взагалі, що тоді наповнює наше серце? Які емоції нас наповнюють? Як ми починаємо дивитися на брата нашого? Чи взагалі нам потрібний наш брат нам? Той, котрий нічого немає, нічого не посідає? Котрий можливо слабший, який імітує, котрий старається навіть вирізнитися тим, що робить це краще.

Є непорозуміння: між бути самим і бути з братом

Ми звертаємо увагу, що Єва породила Каїну брата, бо не добре бути чоловіку одному. Але чи він прийняв брата свого?  Холодна відповідь на запитання, «де брат твій?» –« а що я сторож брата свого?» Відчуваємо, що старший брат не слідкував і не дивися на брата молодшого. Але побачив добре, які були відносини між Богом і молодшим братом. Знаючи всю картину, ми можемо сказати, що старший брат збрехав. Брехав Богу, брехав самому собі…

Що ти вчинив?

Дай відповідь за твій вчинок. Каїн мовчить…. Він завжди мовчить, бо крик його є у йго емоціях, у його вчинках.

Але дивує той факт, коли він не скриває свій вчинок. Виводить у поле, видне місце і показово знищує того, хто довів його до гніву!

Каїн зробив, це спонтанно, так, як його на це підштовхнуло його серце. Серце наповнене різними емоціями… але не любов’ю до брата і до Творця.

Імена Каїн та Авель нам пригадують про сталість і про рух.

Про тих, хто на постійному місці і відчувають себе господарями, котрі дорожать тим, що мають, знають ціну найменшому, які звикли накопичувати і берегти на потім, цінувати найкраще, щоб було помноження, які трудяться багато і видно плід їхньої праці.

– і про тих, котрі пересуваються, вільні немов вітер, подух, ті, котрі не мають страху віддавати найкраще.

 

Каїн все рівно залишився сам… дивно, але він став втікачем, заляканим, збентеженим, котрий всіх боїться.

 

Я каїн?

Чи було у мене почуття страху? Чи було у мене почуття самодостатності? Чи був у мене погляд, що шукає оцінення моїх зусиль? Пошук справедливості між мною і тим, хто як вітер? Чи хотілось привернути увагу Бога до себе? Чи приходили думки, що коли не буде конкурента, тоді буду тільки Я?

 

 

 

 

Двоє братів, двоє священиків?

3 наука

Кого нагадують ці перші мужні чоловіки, котрі першими принесли жертви Богу?

 

Священика Бога чи жреця?

Хто такий жрець – це особлива, не звичайна людина, котра робить обряди, приносить жертви, отримує особливу увагу, котра часто перебуває на віддалі від всіх, виглядає дуже загадковою, яка може вплинути на ситуацію і змінити її, яка завжди переслідує свою волю, знає, що робить і що з цього буде. Яка не вміє слухати, але багато кричить і вигукує. Яка не знає, що робити тоді, коли вийшло не так, як хотілось. Яка втікає з місця невдачі. Яка має страх перед іншими, боїться за своє життя…

Каїн мав таку подібну особливу закриту поведінку, а Авель?

Послання Івана 3. 11 Бо це та звістка, яку ви від початку чули: щоб один одного любити, 12 а не як Каїн, який був від лукавого й убив брата свого. Та й за що він забив його? Бо лихі були його вчинки, а брата його – справедливі.

 

Авель. Про Авеля мало відомо. Він видається мовчазним. А може він не мовчазний: може слухає, може він є той, котрому більше подобається слухати, наслідувати? одним словом – показувати ознаки віруючої людини. Так, слухає. Бо вміє наслідувати брата і йому вдається зробити немов краще. Вміє піти за братом і довіритись йому. Бо не хоче бути сам.

Послання до євреїв 11. 4 Вірою Авель приніс Богу кращу, ніж Каїн, жертву; вона засвідчила про нього, що він праведний, коли сам Бог дав свідоцтво на користь його дарів; нею він, хоч і мертвий, далі промовляє.

В чому полягає ця праведність Авеля в його жертві?

Авель – це мабуть був той, котрий у серці своєму зберігав розповіді про втрачений рай, дивися в далену, у небо і мріяв повернутися до Бога. Це той, котрий бачив свого брата, який постійно був у клопотах, ніколи не мав часу для нього, брата, який постійно хотів щось доказати. Брата, який творив немов рай на землі із земських благ. Брата, який погляд постійно скеровував на землю. Авель мабуть дуже зрадів, коли брат його запросив пройтися полем. Авель повірив, довірився.

 

А де був Бог?

В цій історії ми бачимо Бога, але коли? Тоді, коли Бог став спотиканням? Виникає питання: а що би було, якби Він не показав, що Він прийняв жертву Авеля? Навіщо Він втрутився в життя людей? Їхніх відносин? Знав, що ситуація і так вже є напружена… а тут, ще й Він… мабуть це було останньою краплею для Каїна і той помстився Творцеві. Як ми деколи робимо шкоду, знищуємо, то миле і дороге для людини, щоб зробити їй боляче. Зробити дуже боляче.

Не до кінця зрозуміла поведінка Бога, що шукає «за вбивцею», щоб з ним поговорити і розпитати про те, що Він знає. Сказати, про наслідки гріха, що земля є проклятою … хочеться він Нього почути, що буде покараний смертю, що він не достойний продовжувати жити, але аж ніяк для того, щоб дати гарантії на життя, щоб ніхто його навіть не торкав!

 

Яблуко від яблуні далеко не падає, або історія про батьків первинних жерців/священиків

Які батьки такі і діти?

Адам і Єва пережили дуже нелегку ситуацію, вони втратили місце вічної радості. Знали мало, але багато отримували Любові. Спокусник зробив свою справу і, користаючи їхньою наївністю, спровокував, щоб вони пізнали «Добро і зло» і після кроку до «досконалості» відчули страх, закритість, наготу. Так немов би, здобуваючи одне, втратили інше.

Ось, що сталось з людиною, котра вирішує діяти без Бога, котра хоче бути як Бог, але без Бога, котра уникає можливості порадитись з Богом і з ним прийняти рішення, котра закривається перед задумом Творця, не приймає Його і намагається витворити якийсь свій план, як правило – егоїстичний.

Є різниця між: жити тільки для себе і жити для іншого.

 

Виникають ряд запитань:

Для чого Бог створив цю землю? – щоб вона була проклятою?

Для чого сотворив Людину, щоб вона була самотньою?

Для чого дав людині свободу, щоб робила по-своєму, щоб цей світ присвоїла тільки собі, щоб вбивала конкурентів?

Щоб дари таланти перетворювались на смуток і журбу, на можливість для заздрості і боротьбою за кращість?

Щоб інша людина, брат твій став ворогом?

Бачимо подібне в історії батьків і дітей, що постійно йде лінія: що хотіли те і мають, але їхні рішення їм радості не принесли.

 

Духовна вправа:

 

Як в першій так і втру дій історії є Бог, який шукає:

Так, шукає…

1. Адаме, де ти є?
2. Де твій брат?

 

Ми живемо у середовищі людей.

Хто вони є для нас? Немов порожні квадратики, де є лише ім’я і кілька рядочків інформації? Чи є наповнені різними відносинами, ситуаціями, переживаннями один за одного? Яке місце у твоєму житті займає твій брат, якщо він є для тебе братом, а може недругом(ворогом), який тобі заважає тобі жити?

А я, а хто я є для них? Братом, зведеним братом, а може вже ворогом? Яке місце я займаю в їхньому житті? Ховаюсь він Бога і від них? Живу праведністю віри чи як жрець, який дбає лише, щоб було як вигідно, як практично, як по-гоподарськи, одним словом так, як ти вважає, щоб вона так було?

 

 

 

 

Особиста зустріч з Богом

Слухання Бога є невід’ємною частиною нашого духовного життя. Це визнання Бога за живого, котрий промовляє і спілкується з Людиною. Як колись, так і тепер, наш Бог далі шукає і питається: де ти є?

Тому, коли приходимо на зустріч з Богом, можемо сказати:

Боже, я тут.

Я тебе слухаю …

 

Постійне приміщення, Ікона, свічка, Біблія в руках, ручка, листок. Тиша.

 

Цього разу будемо використовував читання першого соборного листа апостола Івана. Відчувається, що автор звертає нашу увагу на речі буттєві, суттєві, основні. Як книга Буття нам звертає увагу на буття життя людини, подібно апостол Любові хоче донести нам задум Бога.

Слухаємо і спостерігаємо за собою: де зупиниться наш погляд, наша увага? Яке слово і який вислів торкне наше серце?

Запишемо … нехай воно залишиться.

 

Увага. Слід уникати фантазії, уяви, екзегези (дослідження, пояснення, тлумачення), пов’язування із якимось подіями минулого, чи щоб це дало пояснення події, чи щоб це було слово для когось…. Це слово є для мене. Його потрібно зауважити. Бути відкритими для «сюрпризів від Бога»

 

Слухати Бога – це шлях віруючої людина

4 наука

Не чути Бога – це аномалія, яка може перерости у відступництво від Бога, це не криза, це дорогу бути жрецем. Адже жреці хотіли постійно вплинути на Бога, змінити Його рішення і докладати всіх зусиль, щоб той послухав їх. Жреці в часі своєї служби переконані, що чи більше вони роблять, кричать і т.д. тим швидше бути виконано їхнє бажання.

Хто кричить, той подає ознаки того, що він не чує. Бо чує тільки себе. Тільки свій крик. А голос інших? А інших не існує, бо жреці не чують інших. Їхня віра є у самовпевненості, у культі особистості, в ідеалізмі своєї поведінки, у перфецціонізмі.  Вони мають схильність переконувати інших у їхній досконалості, показувати свою досконалість у вчинках та бездоганності. Така поведінка ідеалістів, коли зустрічається із немочами, із грішністю стає кризою для них самих. Вони впадають або в розчарування, або в боротьбу за знищення.

При цьому наступає глухота перед голосом Божим. Глухі духовно не чують Божого голосу, не мають потреби слухати Бога. Бог для них є немов мертвим, тому: той «божок» мовчить і його не чути, натомість ідол може видавати, що ніби «слухає», ніби пам’ятає турбується і заспокоює.

 

Бути разом – що це?

Це забаганка Бога? Це видумка людей? Це потреба наших похотей, інстинктів?

Знаємо, що не легко бути разом, хоча є багато прекрасних прикладів про спільне життя закоханих, які обіцяють бути разом на ціле життя. Є священики, монахи та інші, які посвячують своє життя Церковній спільноті навіки.

Але ми також знаємо багато прикладів, коли єдність рветься, коли відбивається охота бути разом, коли є гіркий досвід….

Який же є задум Господній?

Щоб ми були разом і знищили один одного?
Щоб ми були разом і мучили один одного?
Щоб ми мучились у цьому світі і казали, що так має бути?

У псалмах є вся драма відносин між людьми і Богом, між самими людьми….

Невже є помилка Бога у тому, що Бог сотворив. Хоча книга Мудрості каже, що все сотворене є сотворене Богом для добра.

Якщо ми не знаходимо відповіді в нас, тоді потрібно шукати поза нами. Але при цьому потрібно слухати, потрібно бути відкритим, потрібно бути віруючими.

А МИ ВІРУЮЧІ ЛЮДИ?