До храму увійшов чоловік, щоб традиційно помолитись на початку дня, і став на коліна на своєму звичному місці перед іконою. Він заплющив очі, і хвиля великого натхнення підхопила його молитву. Здавалося, він відірвався від землі, розчинившись у духовних просторах.
У цей час до нього тихо підійшов інший чоловік, чиї очі шукали не ікон, а можливість матеріальної поживи. Це був злодій злодій.
Молільник відчув легкий дотик до своєї сумки, і його молитва перервалась, але він не розплющив свої очей.
Він подумав: «Ось воно, випробування моєї віри! Це перевірка: чи здатний я позбутись того, що маю, і чи духовне для мене справді вище за матеріальне. Якщо я закрию очі на матеріальне, я докажу, що я прагну духовного».
Злодій тим часом обережно тягнув свою руку до гаманця, пильно вдивляючись у спину молільника. Він думав: «Якщо це істинно праведний чоловік, то Господь обов’язково пошле йому знак, сповістить через ангела, і він врятує свої гроші. І коли він повернеться, тоді я вибачусь і відійду. А якщо ж він лише гордий лицемір, що показує з себе святошу, то він буде покараний за свою самовпевненість, і Господь через мене покарає його за це».
За цим всім спостерігав юнак, який просто сидів у храмі і немов турист оглядав його красу. “Якщо би це було святе місце, то тут не мало би бути таких поганих вчинків. Якщо би був Бог на цій землі, тоді Він би не дозволив, щоб таке діялось у Його домі.”
Свічки горіли і освічували ікони. Запах ладану нагадував про ранкове Богослуження. У храмі була повна тиша, немов все завмерло в очікуванні того, що відбудеться.
У цій тиші насправді була відповідь не про те, що робили руки, а те, що було в серцях. Усі були у святому місці, але кожен із них мав своє очікування, яке би підтвердило якусь власну правоту:
Один думав про Бога, що Він немов контролер перевіряє і вимагає жертви. Інший вірив, що Бог, що є як Суддя, а він є Його помічником. А ще інший звинувачував Бога у всіх бідах, ставлячи під сумнів Його існування.
Ця історія насправді не про те, який є Бог і як Він реагує вчинки людей, ця історія є про нас, про те, який образ Бога ми маємо у своєму серці.
Боже, а який Ти є насправді, коли випробування одного стає оправданням і утвердженням у грісі іншого?