Натхнення чи Мотивація

Про натхнення ми згадуємо тоді, коли звершуємо діяльність, виконуємо завдання, або ж займаємось чимось особливим і навіть чимось незначним. Ми це самі відчуваємо і це відчувають інші, що тут є щось більше ніж бажання виконати завдання чи осягнути якийсь результат. Бо сам процес, сама дія вже показує чи ми трудимось в натхненні чи без нього.
Це щось подібно до невидимої сили, потужної енергії, яка наповнює людину і спонукає її до дії, підносить її на дусі, не не дає спокою поки не буде довершеного початого. Завдяки натхненню люди залишили у спадщину великі скраби мистецтва і культури.

У сучасному вжитку мало говотирься про натхнення, більше у вжиту є слово мотивація.   Мотивація –  спонукання до дії; динамічний процес фізіологічного та психологічного плану, що керує поведінкою людини, який визначає її організованість, активність і стійкість; здатність людини діяльно задовольняти свої потреби.

Різниця між сприйняттям натхнення віруючих людей і мотивацією не віруючих
Найперше це розуміння джерела цієї сили, яка дає незупинне бажання до дії. Для віруючих людей – це Бог, це дія Святого Духа, яка сходить на людину і дає їй все необхідне до дії. Людина сприймає це як незаслужений дар, який потрібно прийняти і берегти. Сама людина стає скромним знаряддям у руках Божих.
Для невіруючих людей мотивація – це витвір людини, який допомагає у досягненні цілі.  У перекладі з латини “movēre” означає “рухати”. Одна з найпопулярніших теорій мотивації, розроблена психологом Абрахамом Маслоу в середині двадцятого століття, — це теорія самоактуалізації. Базуючись на ієрархії базових психологічних потреб, ця теорія звертає увагу на те, що людина вимушена задовольняти свої потреби. Рівні потреб утворюють період, а фізіологічні потреби — основу. Вони включають наступне: Фізіологічні потреби. Безпека. Любов і приналежність. Самооцінка. Самоактуалізація.

Є мотивація зовнішня і внутрішня. Одна стимулює наші дії різними факторами зовні, інша «рухає» нас зсередини. І обидві впливають по-різному.  Зовнішня – це стимули ззовні, які спонукають нас на деякі події. Іншими словами, ми мотивовані на щось, тому що хочемо отримати винагороду або навіть уникнути чогось неприємного. Найчастіше зовнішня мотивація пов’язані з матеріальними причинами. Внутрішня мотивація – це особисте прагнення дізнатися чи отримати щось.

Ставлення цілей і досягнення їх. це щось подібно до спорту, щоб отримати нагороду потрібно тренуватись. Тому тренування скеровані на досгненні успіху.

Приклади життя інших людей – наслідування

Самарянка – шлях від упередження до місійної діяльності

Історія жінки-самарянки, яка описана в Євангелії від Йоана (Йо.4, 5-42), вражає по-особливому в роздумах “про мотивацію”, бо спочатку жінка була дуже насторожена і упереджена до Христа. На це були вагомі причини: це соціо-культурний контекст, це релігійна приналежність, це особисті труднощі і зранення, які пережила жінка. Було багато чого відмінного між жінкою та Учителем із Назарету. Натяків, що з цієї зустрічі може розвинутись щось велике не було.
Проте в кінці історії жінка стає місінеркою для інших, приводить жителів свого міста до Христа. Це стається через особисте пережиття і потім через особисте свідчення.
Важливо зауважити, що в цьому місті раніше побували апостоли і обмежились лише, щоб купити харчів. Вони нікого не привели до Христа, може тому Ісус їм розповідав про “жнива” і про “їжу, яку вони не знають”?
У цій історії жінка виступає єдиною, хто приводить людей до Месії, які увірували через її слово. Тут важливо звернути увагу: особиста зустріч із Месією, відверта розмова, прийняття того, що було їй сказано про неї, відчуття присутності іншого в її житті без осуду, час на особисті роздуми, свідчення іншим за прикладом власного пережиття.
Коли люди прийшли до Христа, то просили, що залишився в них. А потім сказали, що ми повірили не тільки через те, що ти нам сказала, але через те, що особисто почули і досвідчили.

Яка була мотивація у жінки піти до інших і розказувати їм про Христа?

Її ніхто не просив про це, вона не отримала від Христа дозвіл, вона не мала навіть належного знання. Але вона сповнилась тим, що дало їй натхнення йти до інших і бажати, щоб інші теж пережили зустріч із Христом. Вона не могла обмежитись лише особистим і вирішенням лише своїх проблем, навпаки стала тою, через яку Бог виявив свою близькість до інших людей.

Сила свідчення проповіді жінки

Люди зустріли Христа за межами свого міста, але запросили Його до себе. Вийшли із своїх домів у спекотний час, наражаючи себе на невигоду і немаючи жодної матеріальної користі, немов: підемо  по воду, і заодно щось послухаємо. Всі прийшли, бо її слово переконливим, бо всі знали, хто вона і яке у неї життя, але мабуть це було вперше, коли вона себе показала такою відважною перед іншими.

можна ще прослухати на цю тему: https://youtu.be/KZGKMvVXqZ8, https://youtu.be/aVSPzYwowsQ