Хай Бог тебе благословить

Часто оправдання прикривають правду, яку ми не говоримо. Так?

Розділ: Проповіді. Написав о.Віталій ~ Грудень 9, 2007. Видрукувати цей допис Видрукувати цей допис

жебрак Лк.14.16

Нехай не буде ніхто і ніщо не буде там, де має бути Бог
Читаючи цю історію Ісуса про запрошених гостей, котрі шукали причин, щоб не прийти на гостину, можемо чітко побачити, що вони поставили свої причини вище від вечері.
Дуже часто ми подібно ж знаходимось перед вибором, коли даємо перевагу одному, а інше мусимо відкинути. У таких ситуаціях легко побачити, що у нашому житті є на першому місці, чòму ми віддаємо перевагу. Тут пригадується перша заповідь: Нехай не буде інших богів, крім Мене. Тобто на першому місці у нашому житті має бути Бог. І кожен вибір має бути на користь Бога і всього, що є Боже. Саме так можемо мати запевнення, що наше життя буде скероване до спасіння.
Але чи завжди так є? Чому ми це розуміємо, а не виконуємо?
Тут слід звернути увагу на присутність оправдань і пояснень у нашому духовному житті. Можемо прослідкувати, що у часі спокуси нам на думку дуже часто приходять оправдання. Ми применшуємо гріх, або ж пояснюємо: «мушу так зробити, іншого виходу нема». Хоч в глибині нашої совісті ми знаємо, що вихід є. От лише він може бути не таким вигідним і зручним. Ми легко спокушаємось і захоплюємось початковим успіхом. При тому ж, що наша мудрість каже: велике раптове полум’я обпікає, але не гріє. Його треба боятися. Коли проходить час, розуміємо, чому саме не вартувало списувати в школі, чому говорити правду –це основа дружніх відносин, а легко здобуті погані звички, нам псують життя і позбавитись їх не завжди маємо силу.
А дехто вже виробив цілу систему, що на що відповісти. І ціле життя складається із одних пояснень. Голова повна думок, а життя далі стоїть на місці.
Не оправдовуватись!
Краще дійсно не оправдовуватись і не шукати причин, як би то не зробити чи відкласти на потім. Краще визнати правду про себе і розкаятися. Краще сказати самому собі, що це помилка і шукати можливості зміни.
Також не оправдовуватись, коли потрібно зробити перший крок вперед до зміни! Бо визнати свою помилку – ще недостатньо, щоб її виправити. Треба продовжувати йти до сповнення своєї мрії.
Цікава думка одного мудреця:
„Не обманюють ті, котрі не мають, що втрачати”. Ця думка перекликається із сьогоднішньою історією Євангелії. Зауважмо, що не відмовлялись прийти на гостину бідні і жебраки. Вони нічого не мали і нічого не втрачали. Можна з іронією сказати, що ми до Бога частіше звертаємось тоді, коли не маємо. А от прийти до храму і святкувати недільний день, для багатьох це коштує багато. А втрачати ми не дуже хочемо.
Жебраки є прикладом для нас
Так саме сьогодні хочеться звернути увагу на «крайніх» у суспільстві. Тих, кого вважають недостойними. Господь не робить різниці. Він приймає всіх. Звичайно, що серед таких могли бути ті, котрі би теж сказали якесь оправдання, щось на зразок: я не достойний, а як на мене будуть дивитись, я не знаю як поводитись. Саме для таких людей життя буде повне жалості і нарікань, що все довкола погане.

Дехто називає це песимізм і живе з ним. Дехто ніяк не називає, щоб не тратити час даремно. Він просто думає над тим, як би покращити життя.

Переглядів було:1216

Відгуків є 3

  1. Володя

    дійсно ми такі є але чому можливо у нас такий менталітет у нас Українців що таке є що ми оправдовуємося

  2. о.Віталій

    Нас навчають оправдовуватись і шукати причини вини у інших, а от брати відповідальність за скоєне і за те, що ще може бути… н так… із цим маємо трудність. Саме тому потрібно переглянути наші відповіді на поразки чи неуспіхи.

  3. о..Фірман

    Можливо Василь Петрович має рацію і відносно мене.

Місце для ваших відгуків

Якщо хочеш залишити свій відгук, то потрібно зареєструватись. Для входу та реєстрації на тисни тут Це займе мало часу, але дасть тобі доступ до сайту.