Доки буде продовжуватися війна?
До того часу, поки не буде взаємної поваги!
Доки існує дискримінація і расизм, війни будуть продовжуватися!
Тільки любов може забезпечити сталий мир, все решта це є лише засоби стримування!
Піст надії – 40 днів і 40 слів надії у св Письмі
У цей ювілейний рік ми маємо запрошення вирушити в подорож до Пасхального Таїнства в надії на вічне життя з Богом.
Приймаючи це запрошення запрошую вас до прийняття Божого слова. Кожного дня посту – уривок із св. Письма, де згадується про надію.
1 тиждень Великого посту
Понеділок
„Нехай же Бог надії сповнить вас усякою радістю та миром у вірі, щоб ви збагатились у надії, силою Духа Святого.“
(Римлян 15:13).
Вівторок
„Лише у Бозі спочивай, душе моя у ньому бо моя надія“
(Псалом 61. До6).
Середа
Надією бо ми спаслися. Надія ж, коли бачить, не є надія, бо хто що бачить, чому б того й надіявся?
(Римлян, 8.24) Прочитати все »
Ти ходиш до церкви чи до храму?
Коли у нас запитаються: Що для тебе є церква? Як ти розумієш це слово?
Ми можемо шукати відповіді у Катехизмі та в інших розумних книжках, можемо пошукати відповіді в інтернеті. Тоді ми зустрінемось із різними Богословськими технічними термінами, які не будуть такі легкі до сприймання, а інколи від них може бути просто холод нерозуміння: а що цим хочуть сказати? У кожному випадку, це не буде наша відповідь.
Бо наша відповідь знаходиться, найперше, в нас у серці і її в ньому потрібно віднайти. Чи вона буде правильна чи неправильна, точна чи наближена до точності, а,може, навіть і неправильна, але вона буде нашою. Бо саме в нашому серці є все те, що ми пережили в минулому і все те, що відчуваємо зараз.
Чому так важливо знати нашу особисту відповідь? Прочитати все »
Христос воскрес – пасхальне вітання на 2018
Христос Воскрес!😊 дорогі Браття і сестри, розділяю разом з вами радість Христового Воскресіння!
Ми кажемо: Христос воскрес! І це означає, що ми визнаємо те, що Він живий! Якщо живий, значить говорить, значить промовляє. Прочитати все »
Мене не розуміють і це прикро … але мене люблять – і це чудово!
Мене не розуміють…
Цю репліку чуєм досить часто від молоді. Роки минають молоді стають старшими і вже вони, вже як дорослі, чують вже від нового покоління ці слова. Дехто зі старших посміхнеться, бо пригадає себе молодим і свої непорозуміння із батьками. Молоді натомість здивуються і заприсягнуться, що такого не станеться ніколи. Чи це так? Цікаво, правда? Але не будемо морочити собі голову тим, що не певне, а спробуймо заглибитись у те, що конкретне. Вам пропоную роздум про одну із трудностей між молодими і дорослими – це порозуміння.
Це правда, що ми можемо грішити супроти нашого ближнього на молитві, у святому місці?
Дорогі Браття і сестри у Христі, ми робимо другий крок приготування до Святого Великого посту – і цей крок є звернений до роздумів над нашою поведінкою на молитві, у храмі, над нашою поведінкою по відношенні до наших ближніх.
У цьому допоможе історія про двох людей, які ввійшли до храму. Вони творили молитву по різному, звертаючись до того ж самого Бога у тому ж самому святому місці., а результат був різним, хоча як один, так і другий молитву мовили щиро. Оди щиро гіршив, роблячи святу справу, а інший щиро каявся із зробених гріхів поза храмом.
Чи може святе не освятити? Прочитати все »