Не бавтеся в кіно, навіть, якщо вас знимкують
Чому хрест такий важливий для нас?
Бог нам дає надію у своєму милосерді, а ми?
Дорогі у Христі браття і сестри, у сьогоднішньому Євангелії від Матея (Мт. 18, 23-35) ми чуємо притчу Ісуса Христа про Царство Боже. Ісус нам пригадує, що у цьому світі все є Божим. У цьому Царстві є і ті, хто вважається боржником, і є ті, хто може простити борг та повернути вільне життя. Від самого початку життя ми беремо у Бога і від наших ближніх і часто немаємо можливості як відразу віддати. До прикладу: діти довгими роками тільки отримують від батьків: увагу, матеріальні блага та все, що потрібно для життя. Наш борг перед Богом теж росте.
У притчі: перше, що нас може вразити – це те, що чоловік заборгував своєму панові десять тисяч талантів. Це дуже велика сума! За підрахунками деяких дослідників, вона дорівнює приблизно 250 тисячам років праці. Це означає, що йому потрібно було кілька раз жити, щоб віддати цей борг. Потім ми дізнаємось про ще одного боржника, що завинив кілька динаріїв, а один динарій – це лише плата за один день роботи. Ось так розуміємо, що є великі борги і малі.
Перший чоловік увійшов так заборгував, що не зміг би повернути за ціле своє життя. Це дуже вражає. Як він міг так зробити, щоб наразити себе на таку небезпеку втратити свою свободу, а також свободу своєї сімʼї? Ми не знаємо про причини і про те, як він зумів за кілька років накопичити такий величезний борг, але знаємо, що прийшов час розплати і це стало великим стресом для нього. Прочитати все »
Двері із надписом “СОРОМ”
Мандрівник йшов дорогою свого життя. Це був звичайний щоденний шлях, щось його підносило, а щось опускало, щось нагадувало про незручність, а щось приносило радість і легкість дороги. Але одного разу, серед звивистих стежок цієї днини, він побачив щось незвичайне – десь біля краю лісу виднівся вхід у печеру. Вона виглядала привабливо, таємниче, і, ніби вікривалася лише для нього. Над входом до печери висів затертий надпис із її назвою, ледь-ледь можна було розгледіти останні букви “..ІХ”.
Були великі двері, які чомусь були привідчинені. На дверях на потемнілій дошці, теж був надпис, що виблискував на сонці. Було написано старими буквами: “СОРОМ”. Прочитати все »
Кожна річ має своє призначення і режим “літачок”також
У храмі була тиша. Люди заходили перед Богослуженням і займали вільні місця. Увійшла одна старшого віку жінка, перехрестилась, поклонилась і дістала телефон, розблокувала його, щось швидко пролистала і почала дивитися… Це помітив хлопчик, у якого щойно батько забрав телефон. Він штурхнув тата ліктем і кивнув у бік бабусі, мовляв: «Дивись, вона ж у храмі користується телефоном. Ти казав, що не можна!».
Батько одразу все зрозумів і тихо, але достатньо голосно, щоб почула й бабуся, сказав синові: “От коли будеш такий, як вона, тоді й зможеш користуватися телефоном у храмі”. Хлопчина зітхнув… Прочитати все »
Про двох, котрі шукали за глядачами і про двох, які потребували один одного
Двоє молодих людей у публічному місці злились в поцілунку. Уста їхні були разом, але їхні погляди постійно блукали довкола, немов шукаючи сторонніх глядачів. Залишається нерозгаданим питання: це був поцілунок любові чи лише частина публічної театралізованої сцени «кохання»?
Бракувало ще простягнутої руки зі смартфоном для селфі, аби весь світ побачив… цю сцену. Та і сталось … Вона витягула телефон і за мить всесь світ став свідком цієї сцени. Потім вони “розʼєднались” і кожен поглянув на свій телефон … Прочитати все »