Бог Справедливо чи несправедливо
Одного вечора, під час сімейної прогулянки, батько, емоційно піднесений, зробив своїм синам несподівану обіцянку:
— Я вам обом куплю морозиво!
Діти зраділи. Але батько продовжив:
— Тобі, — звернувся він до старшого, — три. А тобі, — до молодшого, — два.
Неважко було помітити, як змінилися емоції дітей. Старший зрадів ще більше, а молодший опустив очі і задумався.
Інтрига не залишила байдужими й маму та старшу сестричку.
Тишу нарешті перервав молодший син. Він підійшов до старшого братика і запитав:
— А чому тобі аж три, а мені — два морозива? Прочитати все »
Коли храм наповнює дивовижна атмосфера і відчутно присутність Бога
Одного разу до старця прийшов молодий священник. Він був дуже засмучений і навіть пригнічений.
— Отче, я вже не знаю, що робити. Я намагаюся створити всі умови, щоб люди могли добре молитися, але нічого не виходить.
Старець уважно глянув йому у вічі:
— А в чому твоя трудність?
— У храмі дуже шумно. Коли я виголошую проповідь, або служу богослужіння, люди розмовляють між собою, хтось ходить храмом, хтось завжди метушиться. Якщо діти шумлять, то ще терпимо, але дорослі теж метушаться, а ще люблять в часі проповіді свої коментарі вставляти, що спокушає інших до різних реплік. Через це я постійно напружений. Роблю загальні зауваження, намагаюся пояснювати, прошу людей бути уважнішими, але щось нічого не помагає. Хтось слухає, а хтось — ні. Прочитати все »
Бережи довіру
Перед тим як прийняти його до класу, вчитель поговорив із його мамою. Він відразу попередив:
— Вам потрібно знати, що спочатку йому буде нелегко. Йому доведеться багато чого наздогнати. Але якщо він буде добре поводитися, старатиметься і, найважливіше, навчиться дружити з іншими, то з часом усе надолужить. Він буде таким, як усі.
– Домовились?
– Так! – радісно вигукнув хлопчина.
Мама уважно вислухала вчителя, усміхнулася. Вони потиснули одне одному руки, і вона пішла у своїх справах.
А хлопчик залишився.
Спочатку він здавався спокійним, трохи сором’язливим і невпевненим. Він придивлявся до інших дітей, вчився правилам, знайомився.
Але з кожною миттю його впевненість зростала. Він знайшов собі друзів. Спочатку один хлопчик, потім другий, потім ще кілька. І поступово в класі почала з’являтися маленька група, у якій правила вже не сприймалися так серйозно, як раніше. Те, що інші діти до цього сумлінно виконували, для них ставало приводом для жарту. Прочитати все »
Для чого ми йдемо до школи?
Одного дня, на початку нового навчального року, священник запросив до храму учнів, студентів і вчителів, щоб помолитися разом і благословити їх на новий навчальний рік. Після молитви він подивився на дітей і несподівано запитав: “А скажіть мені, для чого ми йдемо до школи?” У храмі стало тихо. Ніхто не очікував такого запитання.
Один хлопчина несміливо підняв руку і голосно відповів: “Щоб вчитися!”
– Добре, — усміхнувся священник. — А ще? Прочитати все »
Справжня цінність хрестика
Одного разу молодий юнак прийшов до старого золотаря. У руках він тримав невеликий золотий хрестик із розп’яттям.
— Скажіть, майстре, скільки коштує цей хрестик?
Старий золотар уважно подивився на нього, зважив прикрасу і відповів:
— Якщо рахувати тільки золото, то його ціна приблизно така.
Він назвав суму.
Юнак здивувався:
— Але ж це не просто шматок золота! Подивіться, яка робота! Хтось витратив багато часу, щоб його зробити. Невже праця майстра не ціниться?
Старий усміхнувся.
— Ти питаєш про ціну, але ти не запитав про цінність….
— А хіба це не одне й те саме?
— Ні, дитино. Ціна — це те, що можна заплатити за річ. А цінність — це те, що вона означає для тебе.
Він узяв хрестик у руки й тихо сказав:
— Якби ти запитав мене про справжню цінність цього розп’яття, я б відповів: його цінність — у ціні твого спасіння.
Юнак аж замовк. Прочитати все »
Там, де немає порівняння – народжується спільність
Одного дня в таборі діти робили літню аплікацію.
Кожна дитина вирізала листочок — маленький, кольоровий. Вирізали старанно й з любов’ю.
Двоє з них підійшли до наставника, який допомагав дітям у творчій вправі, і запитали:
— Скажи, який листочок кращий: мій чи її?
Наставник подивився на них і здивувався від побаченої творчості і ще більше здивувався від почутого запитання.
Він відчув, що в очах подруг було не суперництво, а потреба бути просто поміченими і оціненими.
— Можна, я скажу кожній з вас відповідь на вушко? — тихо запропонував він. Прочитати все »