Сімʼя вирішила вийти на вулицю і трохи прогулятись. Мама одягнула дитину і вже в коридорі перед тим, як відкрити двері ще раз подивилась на дочку. Усміхнулась і поправила їй шапку на голові, але дитина майже миттєво відреагувала і повернула у попереднє положення. Жінка пильно глянула і знову поправила, а дитина знову виправила. Коли жінка в черговий раз простягнула руку, то чоловік промовив: “Вибач, але чому не може бути так, як вона хоче?” На що жінка відповіла: “Але мені так не подобається! Ти що не бачиш, що малюнок не посередині. Що ж люди скажуть?”
Батько тільки усміхнувся і підморгнув! А дитина у відповідь усміхнулась. Читати далі Не завжди це помилка, інколи це просто чиєсь невдоволення→
Однієї неділі після Богослуження мама почула про катехизацію дітей при храмі і вирішила записати свою дочку, щоб та більше дізналася про Бога. І не помилилась.
Адже відразу із перших зустрічей було замітно, що маленька дівчинка була під дуже великим враженням. Завжди розказувала щось нового і цікавого. Але одного дня, коли мама зустріла свою дитину після катехизації, сталося щось дивне.
Як завжди із великим радісним настроєм дитина вийшла з храму, але тільки зустрілись свою маму, то з великим болем промовила: “Мамо, а чому ти мені не говорила правди?” Читати далі Мамо, а чому ти мені не говорила правду?→
Внук:
– Чи можеш мені дати телефон, щоб погрався?
Бабуся:
– Ні, не дам, бо так псується телефон!
Внук:
– А чому тоді там є завантажені ігри?
Бабуся:
– Для того, щоб псувати телефон!
Підходить батько і щоб розрядити ситуацію:
– ну, давай тоді пограюся з тобою!
Син:
– Ні, не буду гратись, бо так я зіпсуюсь, як бабусин телефон. Читати далі Інколи ми даємо відповіді, які не є відповідями.→
На столі у кошику були цукерки. Хлопчина час до часу заходив у кімнату до дорослих і несміливо залишав свій погляд на цукерках, немов випадково дивлячись чи вони ще є?
Коли Він зайшов черговий раз і, набравшись відваги, запитав у господаря: «А можна я візьму одну цукерку?»
За звичай господар відразу давав дозвіл, але цього разу відповідь була іншою. Вона приголомшила не тільки хлопчину, але і всіх гостей.
«Так, ти можеш взяти одну цукерку, але не для себе, а для своєї мами!»
«Як для мами?» – розгублено запитав.
«Все дуже просто, ти зараз візьмеш і відразу віддаси мамі!» – з усмішкою пояснив господар.
«А я?» – знову продовжував хлопчина.
«А ти, будеш радуватись від того, що твоя мама буде мати цукерок» наполегливо продовжувалось пояснення. Читати далі Цукерок для мами→
Пацієнт покликав лікаря, бо стан погіршився. Після огляду медик подився прямо в очі і запитав: «чому ви спожили те, що було недозволено?». Пацієнт мовчав, опускаючи очі.
Тоді лікар сказав: «дайте відповідь, я дійсно хочу знати причину, я єьдля того, щоб вам допомогти». Очі знову піднялись угору.
Сімʼя вирішила вийти на вулицю і трохи прогулятись. Мама одягнула дитину і вже в коридорі перед тим, як відкрити двері ще раз подивилась на дочку. Усміхнулась і поправила їй шапку на голові, але дитина майже миттєво відреагувала і повернула у попереднє положення. Жінка пильно глянула і знову поправила, а дитина знову виправила. Коли жінка в черговий раз простягнула руку, то чоловік промовив: “Вибач, але чому не може бути так, як вона хоче?” На що жінка відповіла: “Але мені так не подобається! Ти що не бачиш, що малюнок не посередині. Що ж люди скажуть?”
На столі у кошику були цукерки. Хлопчина час до часу заходив у кімнату до дорослих і несміливо залишав свій погляд на цукерках, немов випадково дивлячись чи вони ще є?